1) Мартин Боруля — головний персонаж комедiï. Це людина iз заможноï верхiвки села, не заслiплений жадобою збагачення, не позбавлений рис гуманностi. Однак, це натура, скалiчена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лiнiю». Коли б його спитали, навiщо йому те дворянство, вiн, певно, не змiг би пояснити як слiд своє дивне бажання. Мартин — гарний сiм'янин, у домi порядок i достаток; i авторитет, i гроші — все це у нього є. Виявляється, герою треба дворянського титула, який, на думку Мартина, зробить його паном. У своєму домi цей «міщанин-шляхтич» (так назвав свого героя Журдена французький драматург Мольєр) заводить дворянськi порядки, сам мучиться через своï химери, але терпить, бо вважає таку «домашню перебудову» шляхом до полiтично-правового мiсця в помiщицько-капiталiстичнiй державi, яке мало дворянство. Мартин велить своïм дiтям називати себе не татом, а «папiнькою», а маму «мамiнькою». Вiн довго вранцi вилежується в лiжку, як пан, хоча в нього, трудящоï людини, вiд довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче вiддати замiж за «образованого чоловiка», сина Степана мрiє бачити знатним чиновником. Смiшно дивитися, як «правила» дворянського побуту суперечать традицiйним порядкам сiм'ï Мартина, викликають нерозумiння i подив членiв родини. Висмiявши таку поведiнку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицiй, ставлення людини до своєï рiдноï землi, свого родоводу, прадiдiвських коренiв, працi, народних звичаïв. Головне не титул, а вмiння залишатися порядною, високоморальною людиною у всiх життєвих ситуацiях.
Влада золота у повісті Оноре де Бальзака "Гобсек""Художник, — стверджував Бальзак, — це людина, що звикла робити зі своєї душі дзеркало, в якому відіб'ється весь світ". Навіть у невеликій повісті Бальзакові вдалося показати реалістичну картину сучасної Франції, розкрити головну рису цього суспільства — матеріальну зацікавленість, владу грошей.
Безжалісність і нещадність головного героя повісті "Гобсек", чиїм ім'ям її названо, вражають. Ім'я Гобсек стало загальновживаним, коли йдеться про скнар.
Замолоду холодний та скупий Гобсек був людиною життєлюбною, наділеною природним прагненням самоствердитися в житті. Але, переживши багато страшних випробувань, зазнавши голоду, злиднів, потоптаного кохання, спокуси великих грошей, герой повісті став холодним, черствим здирником, нагромаджувачем багатства.
Гобсек має витончений розум, сильний характер, він чудовий психолог. Та все ж таки всі його таланти спрямовані лише на одне — накопичення грошей, багатства. Зваживши весь свій життєвий досвід, уже немолода людина, герой повісті дійшов до розуміння того, що "з усіх земних благ є тільки одне, щоб людина прагнула його. Це золото!"
Позичаючи гроші під величезні проценти, він фактично грабує людей, принижує їх морально і стає володарем їхніх доль. Гобсеку не потрібна політична влада — йому досить влади лихваря.
Будучи багатою людиною, сам Гобсек живе в неохайній кімнаті, пішки ходить до своїх кредиторів, погано харчується, мерзне на вулиці, бо одежина бідна та слаба. Весь його зовнішній вигляд викликає жах і відразу.
Таким чином, відбувається еволюція героя як особистості: з людини життєрадісної, волелюбної, з розвинутим естетичним смаком він перетворюється на здирника, потворного лихваря. Інтелектуальна людина, всю свою талановитість Гобсек спрямував на фанатичне накопичення багатства, бо вважає, що почуття внутрішньої свободи, безпечне існування, повагу та незалежність дають тільки гроші.
Останні часи життя Гобсека. У каміні палають гроші, плавляться золоті злитки, будинок пронизаний сморідом від зіпсованих продуктів, скрізь нагромадження меблів. Вірний своєму принципові безпристрасності, він нічим цим не користувався^'
Старий лихвар помер. Жага до збагачення лишилась. Чи не так?
Безжалісність і нещадність головного героя повісті "Гобсек", чиїм ім'ям її названо, вражають. Ім'я Гобсек стало загальновживаним, коли йдеться про скнар.
Замолоду холодний та скупий Гобсек був людиною життєлюбною, наділеною природним прагненням самоствердитися в житті. Але, переживши багато страшних випробувань, зазнавши голоду, злиднів, потоптаного кохання, спокуси великих грошей, герой повісті став холодним, черствим здирником, нагромаджувачем багатства.
Гобсек має витончений розум, сильний характер, він чудовий психолог. Та все ж таки всі його таланти спрямовані лише на одне — накопичення грошей, багатства. Зваживши весь свій життєвий досвід, уже немолода людина, герой повісті дійшов до розуміння того, що "з усіх земних благ є тільки одне, щоб людина прагнула його. Це золото!"
Позичаючи гроші під величезні проценти, він фактично грабує людей, принижує їх морально і стає володарем їхніх доль. Гобсеку не потрібна політична влада — йому досить влади лихваря.
Будучи багатою людиною, сам Гобсек живе в неохайній кімнаті, пішки ходить до своїх кредиторів, погано харчується, мерзне на вулиці, бо одежина бідна та слаба. Весь його зовнішній вигляд викликає жах і відразу.
Таким чином, відбувається еволюція героя як особистості: з людини життєрадісної, волелюбної, з розвинутим естетичним смаком він перетворюється на здирника, потворного лихваря. Інтелектуальна людина, всю свою талановитість Гобсек спрямував на фанатичне накопичення багатства, бо вважає, що почуття внутрішньої свободи, безпечне існування, повагу та незалежність дають тільки гроші.
Останні часи життя Гобсека. У каміні палають гроші, плавляться золоті злитки, будинок пронизаний сморідом від зіпсованих продуктів, скрізь нагромадження меблів. Вірний своєму принципові безпристрасності, він нічим цим не користувався^'
Старий лихвар помер. Жага до збагачення лишилась. Чи не так?