Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч.
Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.
Магічні числа: «три сини», «тричі перехреститися», «з'їсти шість пар волів, сорок пічок хліба», «дванадцять биків», «сорок сорокових кухлів води та вина випити», «шість друзів мають імена», «шість загадок».
Чарівні перетворення: з черствого хліба білі паляниці; коли б відв'язав ногу, то за одним ступнем увесь світ би переступив, зі соломи йшов мороз, військо береться з дров, обідраний одяг дурника перетворився на гарне вбрання.
Чарівні речі: летючий корабель; солома, від якої йшов мороз; дрова, з яких утворюється військо.
Добро перемагає зло.
Короткий виклад твору.
Був собі дід та баба. Було у них три сини: два розумних, третій дурний. Пройшла чутка про царський указ зібратися усім до царя на обід, а за того, хто змайструє і приїде на летючому кораблі, цар віддасть дочку. Розумні сини пішли до царя шукати щастя, на дорогу баба напекла їм білих паляниць.
Дурник теж захотів спробувати щастя. Батьки довго відраджували його, та не переконавши, дали в дорогу чорного черствого хліба.
По дорозі дурник зустрічає сивого дідугана з білою до пояса бородою. Виймає з торби чорних хліб, його дід перетворює на білі паляниці. На прощання радить: «піди до лісу, перехрестися тричі, удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, поки тебе хтось не розбудить, так збудується летючий корабель, лети куди треба, по дорозі бери кого б не стрів».
На летючому кораблі з новими друзями дурник прибуває на обід до царя. Та, побачивши його залатаній свиті, цар не дотримує обіцянки. Під страхом смерті задає нереальні завдання. Та дурник допомагають Слухал0, котрий усе чує; Скороход, котрий приносить живу воду; Стрілець, котрий будить Скорохода в дорозі; Об'їдайло, котрий поїдає шість пар волів та сорок пічок хліба; Обпивайло, котрий випив сорок сорокових кухлів води та вина; Морозно, котрий охолоджує натоплену баню; чоловік, котрий з дров робить військо.
Від такої щирої до сам дурник змінюється: замість латаної свитки на ньому одежа сяє та шапка золота, він сам стає дуже гарним.
Тільки тепер цар признає дурника, його повінчали з царівною, справили бенкет, що дим ішов аж до неба.
Тематика твору: друзі пізнаються в біді, місце дружби та взаємодо у стосунках між людьми.
Носії добра – дурник, розумні брати, друзі дурника.
Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч.
Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.
ответ:ема твору: як друзі допомагають дурникові знайти щастя.
Ідея твору: Уславлення дружби, взаємодо засудження пихатості.
Мета твору: З друзями можна здолати багато перепон.
Проблематика твору: дружні стосунки та взаємодо приязне ставлення до інших, активна життєва позиція, перемога добра над злом.
Композиція твору.
Експозиція: у баби та діда було три сини.
Зав'язка: царський указ збудувати летючий корабель.
Розвиток дії: брати ідуть на пошуки щастя, дурник ділиться харчами з сивим дідом, за порадою діда будує летючий корабель, підбирає друзів.
Кульмінація: король порушую обіцянку, дурник не сподобався королю, нереальні завдання для дурника.
Розв'язка: друзі допомагають вирішити завдання, дурник одружується з царівною.
Рід літератури: епос.
Жанр твору: чарівна народна казка.
Ознаки казки.
Казковий початок: «Був собі дід та баба…»
Казкова кінцівка: «такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов»
Слова-повтори: «спав – спав», «летів – летів», «летіли – летіли», «ні живий ні мертвий», «думав - думав», «чи довго вони летіли, чи недовго».
Казкові слова: Слухало, Скороход, Стрілець, Об'їдайло, Обпивайло, Морозко.
Магічні числа: «три сини», «тричі перехреститися», «з'їсти шість пар волів, сорок пічок хліба», «дванадцять биків», «сорок сорокових кухлів води та вина випити», «шість друзів мають імена», «шість загадок».
Чарівні перетворення: з черствого хліба білі паляниці; коли б відв'язав ногу, то за одним ступнем увесь світ би переступив, зі соломи йшов мороз, військо береться з дров, обідраний одяг дурника перетворився на гарне вбрання.
Чарівні речі: летючий корабель; солома, від якої йшов мороз; дрова, з яких утворюється військо.
Добро перемагає зло.
Короткий виклад твору.
Був собі дід та баба. Було у них три сини: два розумних, третій дурний. Пройшла чутка про царський указ зібратися усім до царя на обід, а за того, хто змайструє і приїде на летючому кораблі, цар віддасть дочку. Розумні сини пішли до царя шукати щастя, на дорогу баба напекла їм білих паляниць.
Дурник теж захотів спробувати щастя. Батьки довго відраджували його, та не переконавши, дали в дорогу чорного черствого хліба.
По дорозі дурник зустрічає сивого дідугана з білою до пояса бородою. Виймає з торби чорних хліб, його дід перетворює на білі паляниці. На прощання радить: «піди до лісу, перехрестися тричі, удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, поки тебе хтось не розбудить, так збудується летючий корабель, лети куди треба, по дорозі бери кого б не стрів».
На летючому кораблі з новими друзями дурник прибуває на обід до царя. Та, побачивши його залатаній свиті, цар не дотримує обіцянки. Під страхом смерті задає нереальні завдання. Та дурник допомагають Слухал0, котрий усе чує; Скороход, котрий приносить живу воду; Стрілець, котрий будить Скорохода в дорозі; Об'їдайло, котрий поїдає шість пар волів та сорок пічок хліба; Обпивайло, котрий випив сорок сорокових кухлів води та вина; Морозно, котрий охолоджує натоплену баню; чоловік, котрий з дров робить військо.
Від такої щирої до сам дурник змінюється: замість латаної свитки на ньому одежа сяє та шапка золота, він сам стає дуже гарним.
Тільки тепер цар признає дурника, його повінчали з царівною, справили бенкет, що дим ішов аж до неба.
Тематика твору: друзі пізнаються в біді, місце дружби та взаємодо у стосунках між людьми.
Носії добра – дурник, розумні брати, друзі дурника.
Носії зла – цар та його дочка, слуги царя.
Объяснение: