Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі. інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами. але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга? моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс. існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе. прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя. саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
Кінь Шептало був незвичайним конем,білим. Саме тому ,його не долюблювали в стаї,адже по їх теорії ,він був найулюбленішим конем хазяїна. Але це було через гарно виконану ,плідну роботу. Самий же герой на мою думку виявився ще й мудрішим за інших,адже коли в стаї відбувалася ,так звані бійки ,він тримався осторонь і йому найпершому спала на думку теорія про втечу.
Попри свою зраду хазяїну ,він залишався тим самим темним і непомітним конем,але варто було тільки,йому скупатися в річці ,як перед віддзеркаленням з'явилася зовсім не знайома йому постать,надзвичайно біла і чиста. Шептало ніколи не бачив себе таким .І надзвичайного зрадів цьому,але ,щось ,його все ж таки мучило. Це сум за домівкою.
І хоча це були найкращі моменти з його життя,свобода вибору,безкрайнє поле,пахощі квітів,він вирішив повернутися. Але як повертатися в такому вигляді? Що скажуть коні і головне ,що скаже хазяїн ?- звичайно хотілося показатися в новому вигляді,це б викликало більше поваги до його персони ,але так загине його яскрава особистість. Тому перед поверненням він вияалявся в багнюці ,почикавши поки висохне пісок ,щоб стати таким сірим як і раніше. Не важливо кого і ,що побачать головне ,що він знає про свою яскраву і надзвичайну особистість.
але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга?
моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.
існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.
прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.
саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
Объяснение:
Кінь Шептало був незвичайним конем,білим. Саме тому ,його не долюблювали в стаї,адже по їх теорії ,він був найулюбленішим конем хазяїна. Але це було через гарно виконану ,плідну роботу. Самий же герой на мою думку виявився ще й мудрішим за інших,адже коли в стаї відбувалася ,так звані бійки ,він тримався осторонь і йому найпершому спала на думку теорія про втечу.
Попри свою зраду хазяїну ,він залишався тим самим темним і непомітним конем,але варто було тільки,йому скупатися в річці ,як перед віддзеркаленням з'явилася зовсім не знайома йому постать,надзвичайно біла і чиста. Шептало ніколи не бачив себе таким .І надзвичайного зрадів цьому,але ,щось ,його все ж таки мучило. Це сум за домівкою.
І хоча це були найкращі моменти з його життя,свобода вибору,безкрайнє поле,пахощі квітів,він вирішив повернутися. Але як повертатися в такому вигляді? Що скажуть коні і головне ,що скаже хазяїн ?- звичайно хотілося показатися в новому вигляді,це б викликало більше поваги до його персони ,але так загине його яскрава особистість. Тому перед поверненням він вияалявся в багнюці ,почикавши поки висохне пісок ,щоб стати таким сірим як і раніше. Не важливо кого і ,що побачать головне ,що він знає про свою яскраву і надзвичайну особистість.