Чи кохав Лукаш Мавку? На мою думку, він був закоханий у мрію. Не в справжню живу дівчину – в ідеал, який він сам створив собі. Доти, доки вони з Мавкою бачилися у лісі біля озера, доки Мавка жила своїм життям, вона і була йому цікава. Як тільки вона змінилася (а зробила ж це дівчина заради нього) – його почуття охололи. Лукаш не витримав випробування звичайними буднями – дивно, але і зараз найчастіше кохання гине саме через це.
А що ж дало кохання Мавці? Страждання, горе, розпач?.. Невже це варте такого чистого і щирого почуття? Але дівчина не вважала себе нещасною. Коли вона повертається до Лукаша вербою, то говорить:
Ти душу дав мені, як гострий ніж
Дає вербовій тихій гілці голос…
Тож дійсно, кохання і біль нерозривні. Якщо ти кохаєш – ти живеш. Кохання окриляє душу. Мавка любила Лукаша по-справжньому. Вона ладна була заради нього мінятися, змінювати своє життя, ладна була вмерти для того, щоб міг жити він. Таке кохання важко назвати щастям, адже воно дійсно нерозривно пов`язане з болем та стражданнями. Але саме через кохання Мавка стала вічною – вона продовжилася у пісні, у грі сопілки… І буде продовжуватися завжди, допоки існуватиме на світі це світле і гірке почуття – кохання!
Чи кохав Лукаш Мавку? На мою думку, він був закоханий у мрію. Не в справжню живу дівчину – в ідеал, який він сам створив собі. Доти, доки вони з Мавкою бачилися у лісі біля озера, доки Мавка жила своїм життям, вона і була йому цікава. Як тільки вона змінилася (а зробила ж це дівчина заради нього) – його почуття охололи. Лукаш не витримав випробування звичайними буднями – дивно, але і зараз найчастіше кохання гине саме через це.
А що ж дало кохання Мавці? Страждання, горе, розпач?.. Невже це варте такого чистого і щирого почуття? Але дівчина не вважала себе нещасною. Коли вона повертається до Лукаша вербою, то говорить:
Ти душу дав мені, як гострий ніж
Дає вербовій тихій гілці голос…
Тож дійсно, кохання і біль нерозривні. Якщо ти кохаєш – ти живеш. Кохання окриляє душу. Мавка любила Лукаша по-справжньому. Вона ладна була заради нього мінятися, змінювати своє життя, ладна була вмерти для того, щоб міг жити він. Таке кохання важко назвати щастям, адже воно дійсно нерозривно пов`язане з болем та стражданнями. Але саме через кохання Мавка стала вічною – вона продовжилася у пісні, у грі сопілки… І буде продовжуватися завжди, допоки існуватиме на світі це світле і гірке почуття – кохання!
Объяснение: