Шехерезада — в’язень, який «веселить» співкамерників світлими історіями з минулого. Головний герой оповідання розповів своїм товаришам дивовижну історію про казкову зустріч з панною Мусею на державному кордоні. Їх зустріч – дивовижний подарунок долі двом одиноким душам. панночка Муся — красива дівчина, яка переходить кордон разом із Шехерезадою; контрабандист Семен Пустун – намагається до Мусі й Шехерезаді перейти кордон. “Момент” Винниченко образ панни Мусі
Образ Панни – це втілення ідеї вічної жіночності, краси й загадкової незбагненності, Опис зовнішності «Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах» Очі «А очі, як у зляканої лані, променисті, Чисті, великі». «Очі горіли напруженням і були великі, Прекрасні» Сміх «Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі» Манери поведінки «Галантно повела вона рукою круг себе» «Вона вийняла з-під свитки хусточку і почала витирати мій лоб із серйозним і заклопотаним поглядом» Зовнішність в екстремальних ситуаціях «Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю». «Волосся висмикнулось з-під хустки й дикими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх донизу». «З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким». «Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя». Риси характеру «Убити себе зумію». «А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже». «—… Ви надзвичайно гарні зараз. — Я не знаю, що треба сказати на це» Вчинки «Стражники трусять уже товаришів… Якусь панночку шукають». Погляди на життя «…А ім’я — пошлість». «Як мене вб’ють,… напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого» «— Наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати». «А вона, ніби дивлячись собі в душу, обривисто-напружено говорила: — Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошліть… Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить зовсім не буде». «— Я буду носити вас в душі» Муся впевнена, що щастя – це сукупність коротеньких моментів. Людина все життя щасливою не може бути. Але не слід втрачати оптимізму й любові до життя. Джерело: https://dovidka.biz.ua/moment-vinnichenko-obrazi
Для кожного з нас краса природи перш за все пов’язана з пейзажами рідного краю. Залишаються в пам’яті, серці, душі червоні кетяги калини і трепетні тополі. Незабутня Леся Українка писала замріяно й задушевно про красу рідної землі:
Скується краєвидів плетениця,
Розтопленим сріблом блищать річки, –
То ж матінка природа-чарівниця
Розмотує свої стобарвнії нитки.
Кожен біологічний вид – неповторне дітище природи з притаманними лише йому біологічними властивостями. Струнка білокора береза не може замінити величний бук у букових лісах. Спеціальні лікувальні властивості, наприклад, звіробою чи конвалії не може замінити жоден інший вид.
Кожен десятий вид рослин на нашій планеті потребує охорони.
А яке задоволення ми маємо від прогулянки в лісі! Хіба можна не любити зелених дібров, укритих килимом духмяних лісових квітів, своєрідну красу соснового бору з його м’яким оксамитовим мохом і терпким запахом хвої! Незабутнє враження залишають походи по гриби, ягоди.
Могутній, сильний ліс тільки на перший погляд, а насправді слабкий і беззахисний від багатьох крихітних живих істот, що бігають, літають, повзають у ньому.
Виховання поваги до життя, любові до природи починається змалечку. Знайомство з живим світом необхідно починати з тих тварин, які живуть поруч: лелеки на даху, синиці, що прилітають до годівниць і, звичайно, домашні коти і собаки. Будучи частиною живої природи, вони вимагають до себе уваги.
І коли дитина вперше осягає премудрість і корисну силу природи, ще не усвідомлюючи цього, а просто милуючись, кохаючи природу, треба вчити її берегти рідну землю і все, що на ній живе, росте, існує.
панночка Муся — красива дівчина, яка переходить кордон разом із Шехерезадою;
контрабандист Семен Пустун – намагається до Мусі й Шехерезаді перейти кордон.
“Момент” Винниченко образ панни Мусі
Образ Панни – це втілення ідеї вічної жіночності, краси й загадкової незбагненності, Опис зовнішності «Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах»
Очі «А очі, як у зляканої лані, променисті, Чисті, великі». «Очі горіли напруженням і були великі, Прекрасні»
Сміх «Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі»
Манери поведінки «Галантно повела вона рукою круг себе» «Вона вийняла з-під свитки хусточку і почала витирати мій лоб із серйозним і заклопотаним поглядом»
Зовнішність в екстремальних ситуаціях «Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю». «Волосся висмикнулось з-під хустки й дикими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх донизу». «З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким». «Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя».
Риси характеру «Убити себе зумію». «А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже». «—… Ви надзвичайно гарні зараз. — Я не знаю, що треба сказати на це»
Вчинки «Стражники трусять уже товаришів… Якусь панночку шукають».
Погляди на життя «…А ім’я — пошлість». «Як мене вб’ють,… напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого» «— Наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати». «А вона, ніби дивлячись собі в душу, обривисто-напружено говорила: — Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошліть… Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить зовсім не буде». «— Я буду носити вас в душі»
Муся впевнена, що щастя – це сукупність коротеньких моментів. Людина все життя щасливою не може бути. Але не слід втрачати оптимізму й любові до життя.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/moment-vinnichenko-obrazi
Объяснение:
Для кожного з нас краса природи перш за все пов’язана з пейзажами рідного краю. Залишаються в пам’яті, серці, душі червоні кетяги калини і трепетні тополі. Незабутня Леся Українка писала замріяно й задушевно про красу рідної землі:
Скується краєвидів плетениця,
Розтопленим сріблом блищать річки, –
То ж матінка природа-чарівниця
Розмотує свої стобарвнії нитки.
Кожен біологічний вид – неповторне дітище природи з притаманними лише йому біологічними властивостями. Струнка білокора береза не може замінити величний бук у букових лісах. Спеціальні лікувальні властивості, наприклад, звіробою чи конвалії не може замінити жоден інший вид.
Кожен десятий вид рослин на нашій планеті потребує охорони.
А яке задоволення ми маємо від прогулянки в лісі! Хіба можна не любити зелених дібров, укритих килимом духмяних лісових квітів, своєрідну красу соснового бору з його м’яким оксамитовим мохом і терпким запахом хвої! Незабутнє враження залишають походи по гриби, ягоди.
Могутній, сильний ліс тільки на перший погляд, а насправді слабкий і беззахисний від багатьох крихітних живих істот, що бігають, літають, повзають у ньому.
Виховання поваги до життя, любові до природи починається змалечку. Знайомство з живим світом необхідно починати з тих тварин, які живуть поруч: лелеки на даху, синиці, що прилітають до годівниць і, звичайно, домашні коти і собаки. Будучи частиною живої природи, вони вимагають до себе уваги.
І коли дитина вперше осягає премудрість і корисну силу природи, ще не усвідомлюючи цього, а просто милуючись, кохаючи природу, треба вчити її берегти рідну землю і все, що на ній живе, росте, існує.