«Библиотека Ивановских писателей» предпринята попытка систематизировать сведения о творчестве детских писателей ивановского края и авторов «общей литературы», чьи произведения вошли в круг детского чтения. В новом тысячелетии пришло время определить, что из написанного для детей в двадцатом веке останется только в истории литературы, а что рано списывать в архив за анахронизм. В антологию вошло то, что было создано ивановскими писателями для детей самого разного возраста. Естественно, не всё, а то, что было рассчитано на чтение в детском саду, в начальных классах школы, в семейном кругу.
"Ось і прийшли довгоочікувані зимові свята. На замовлення маленьких гномиків у їхній кімнати постійно падав сніг, росли ялинки і світилися різнобарвні гирлянди. І хоча сніг був холодний, маленькі гномики не мерзли, бо бабуся подарувала їм теплі рукавички та шалики. Марко та Оленка бавилися у сніжки, ліпили снігових баб і цілі фортеці. З ними часто бавився Жартун з Найвеселішої країни Найсмішніших жартунів (чи як там вона називається) та Сонячний Промінчик. Кузь та Русалоньки зараз спали аж до літа. Не приєднувалося до них і Наймудріше Зайченя, воно якраз змінювало шубку і ніяк не могло вийти з дому, щоб не потрапити до лап лисиці або вовкові. Хоча гномики сумували за старими друзями, та їм пощастило познайомитись зі Снігуром та Синичкою. Ну, ви знаєте, маленькі такі пташечки, їх треба підгодовувати взимку, підсипати весь час зернятка до годувальниці. Але ці Снігур та Синичка були незвичайні (мама і тато гномиків – визначні чарівники, дуже зайняті, тому діток їм допомагають доглядати чарівні істоти)..." (Юля Смаль)
Правильно не знаю
Объяснение:
«Библиотека Ивановских писателей» предпринята попытка систематизировать сведения о творчестве детских писателей ивановского края и авторов «общей литературы», чьи произведения вошли в круг детского чтения. В новом тысячелетии пришло время определить, что из написанного для детей в двадцатом веке останется только в истории литературы, а что рано списывать в архив за анахронизм. В антологию вошло то, что было создано ивановскими писателями для детей самого разного возраста. Естественно, не всё, а то, что было рассчитано на чтение в детском саду, в начальных классах школы, в семейном кругу.
"Ось і прийшли довгоочікувані зимові свята. На замовлення маленьких гномиків у їхній кімнати постійно падав сніг, росли ялинки і світилися різнобарвні гирлянди. І хоча сніг був холодний, маленькі гномики не мерзли, бо бабуся подарувала їм теплі рукавички та шалики. Марко та Оленка бавилися у сніжки, ліпили снігових баб і цілі фортеці. З ними часто бавився Жартун з Найвеселішої країни Найсмішніших жартунів (чи як там вона називається) та Сонячний Промінчик. Кузь та Русалоньки зараз спали аж до літа. Не приєднувалося до них і Наймудріше Зайченя, воно якраз змінювало шубку і ніяк не могло вийти з дому, щоб не потрапити до лап лисиці або вовкові. Хоча гномики сумували за старими друзями, та їм пощастило познайомитись зі Снігуром та Синичкою. Ну, ви знаєте, маленькі такі пташечки, їх треба підгодовувати взимку, підсипати весь час зернятка до годувальниці. Але ці Снігур та Синичка були незвичайні (мама і тато гномиків – визначні чарівники, дуже зайняті, тому діток їм допомагають доглядати чарівні істоти)..." (Юля Смаль)