Кожен з нас хоч раз у житті зустрічав людей, які повністю змінювали уявлення про те, якими б ми хотіли бути. Найцікавіше, що ці люди самі не були ідеалом, були такими ж звичайними як і ми, хоча мали в собі щось таке, що змушувало нас на підсвідомому рівні тримати їх за приклад.
Неважливо, що саме в них було таким привабливим, хоча найчастіше це був саме їх вигляд, те враження, яке справляв їх шарм. І такими сильними були ті «чари», що ми, не встигнувши зрозуміти “чому?”, ставали одержимими ними. Раптом виникало бажання вдягнути те, чого ніколи не хотілося до того, як ми їх зустріли. Хотілось по-іншому їсти, спілкуватися, рухатись. Причому таке відчуття було не зовсім осмисленим, скоріш підсвідомим бажанням бути хоч у чомусь подібним до цих чудових людей. А потім ми із здивуванням раптом помічали, що ненавмисно копіюємо їх жести і манеру поводитися.
Отже, завжди знаходяться люди на яких ми б хотіли рівнятися. Але немає ніякої потреби зациклюватись на цьому, бо без НАС світ був би витонченою, бездоганною але статичною й бездушною досконалістю. Нам залишається лише усвідомити це і бути собою...
Я люблю бути собою. Здавалося, що може бути легшим? Але коли вирішуєш щось для себе і сам відповідаєш за все, що твориш, коли в тебе є люди, яких ти цінуєш – завдання бути собою впаковується в просту складність. Бути собою так, щоб іншим також було добре.
Основне завдання тут в тому, щоб ні на секунду не стати егоїстом. Не підпустити навіть близько думки, що ти знаходишся в світлі прожектора, а інші цей прожектор тримають. Поклонятися собі – означає не бути собою…
Бути собою – це почуватися на своєму місці, розуміти: ти не вічний, і час треба використовувати раціонально. Жити так, щоб депресія була в інших. Жити так, як ніхто ще не жив.
Бути собою – прекрасно. Коли ти – це ти, вибір робиться сам собою. Немає зайвих сумнівів, що правильно, а що ні. Коли ти є собою, ти щасливий. А людина мусить бути щасливою!
Життя з чітким розумінням "Для чого?" має абсолютно іншу цінність. Щодня я зустрічаю людей, які не знають, чого хочуть, живуть за правилами суспільства та реалізовують не свої цілі. Багато з них так і не наважився щось змінити в тому що це боляче і може здаватися непосильним завданням на старті, однак буває так що хтось з них прокидається одного ранку і розуміє, що це не його життя і він прагне іншого. Саме тоді починається найцікавіше-пошуки сенсу, спроби все змінити, перші поразки, неприйняття дій оточенням та багато того, що потрібно розпочинати з нуля. В сучасному світі залишитися собою, коли кожен другий намагається вплинути на вашу думку та рішення, є найскладнішим завданням. Всі ми ділимся на дві категорії людей: з внутрішньої та зовнішньої референції.Тип референції показує яким чином співвідносяться власна та чужа думка під час прийняття рішень і самооцінки людини.Внутрішня референції означає насамперед орієнтування на власну думку, власне бачення, її позицію, прийняття себе та бажання змін, змінюватись іншими словами я знаю чи я хочу я роблю так як вважаю за потрібне зовнішня референція базується на думці оточення прийняті норми та правила прагне схвалення своїх дій іншим саме зовнішня референція найчастіше призводить до того що ти живеш не своїм життям треба важливо як кажуть і як вони тебе сприймають світло внутрішні і зовнішні референція мають свої плюси та мінуси тому важливо мати баланс і так званий зміцнити преференції.
Кожен з нас хоч раз у житті зустрічав людей, які повністю змінювали уявлення про те, якими б ми хотіли бути. Найцікавіше, що ці люди самі не були ідеалом, були такими ж звичайними як і ми, хоча мали в собі щось таке, що змушувало нас на підсвідомому рівні тримати їх за приклад.
Неважливо, що саме в них було таким привабливим, хоча найчастіше це був саме їх вигляд, те враження, яке справляв їх шарм. І такими сильними були ті «чари», що ми, не встигнувши зрозуміти “чому?”, ставали одержимими ними. Раптом виникало бажання вдягнути те, чого ніколи не хотілося до того, як ми їх зустріли. Хотілось по-іншому їсти, спілкуватися, рухатись. Причому таке відчуття було не зовсім осмисленим, скоріш підсвідомим бажанням бути хоч у чомусь подібним до цих чудових людей. А потім ми із здивуванням раптом помічали, що ненавмисно копіюємо їх жести і манеру поводитися.
Отже, завжди знаходяться люди на яких ми б хотіли рівнятися. Але немає ніякої потреби зациклюватись на цьому, бо без НАС світ був би витонченою, бездоганною але статичною й бездушною досконалістю. Нам залишається лише усвідомити це і бути собою...
Я люблю бути собою. Здавалося, що може бути легшим? Але коли вирішуєш щось для себе і сам відповідаєш за все, що твориш, коли в тебе є люди, яких ти цінуєш – завдання бути собою впаковується в просту складність. Бути собою так, щоб іншим також було добре.
Основне завдання тут в тому, щоб ні на секунду не стати егоїстом. Не підпустити навіть близько думки, що ти знаходишся в світлі прожектора, а інші цей прожектор тримають. Поклонятися собі – означає не бути собою…
Бути собою – це почуватися на своєму місці, розуміти: ти не вічний, і час треба використовувати раціонально. Жити так, щоб депресія була в інших. Жити так, як ніхто ще не жив.
Бути собою – прекрасно. Коли ти – це ти, вибір робиться сам собою. Немає зайвих сумнівів, що правильно, а що ні. Коли ти є собою, ти щасливий. А людина мусить бути щасливою!
Життя з чітким розумінням "Для чого?" має абсолютно іншу цінність. Щодня я зустрічаю людей, які не знають, чого хочуть, живуть за правилами суспільства та реалізовують не свої цілі. Багато з них так і не наважився щось змінити в тому що це боляче і може здаватися непосильним завданням на старті, однак буває так що хтось з них прокидається одного ранку і розуміє, що це не його життя і він прагне іншого. Саме тоді починається найцікавіше-пошуки сенсу, спроби все змінити, перші поразки, неприйняття дій оточенням та багато того, що потрібно розпочинати з нуля. В сучасному світі залишитися собою, коли кожен другий намагається вплинути на вашу думку та рішення, є найскладнішим завданням. Всі ми ділимся на дві категорії людей: з внутрішньої та зовнішньої референції.Тип референції показує яким чином співвідносяться власна та чужа думка під час прийняття рішень і самооцінки людини.Внутрішня референції означає насамперед орієнтування на власну думку, власне бачення, її позицію, прийняття себе та бажання змін, змінюватись іншими словами я знаю чи я хочу я роблю так як вважаю за потрібне зовнішня референція базується на думці оточення прийняті норми та правила прагне схвалення своїх дій іншим саме зовнішня референція найчастіше призводить до того що ти живеш не своїм життям треба важливо як кажуть і як вони тебе сприймають світло внутрішні і зовнішні референція мають свої плюси та мінуси тому важливо мати баланс і так званий зміцнити преференції.