чи поділяєте ви думку про те, що доля держави не в руках лідера, а в руках народу?

Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української се- лянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода… матері, як чобіт».

     Оксана Іваненко "Друкар книжок небачених".
     План до частин: "Максим Грек", "Ганза", "Гість з Данії", "Печатний дім", "Свято книги", "Єретики".
                                                   План:
I. Максим Грек:
      1. Книги - це ріки, що напувають всесвіт.
      2. Роздуми диякона Івана Федорова.
      3. Старець - Максим Грек.
      4. Розмова старця та диякона про книги.
      5. Спогади про юність.
      6. Притча про таланти.
      7. Замислений Іван.
II. Ганза.
      1. Корабель мав від
      2. Цар Іван Грозний.
      3. Доручення Шлітту.
      4. Нарада "Ганзи" - спілки німецьких купців.
      5. Ув'язнення Шлітта.
III. Гість з Данії.
      1. Посол від датського короля до царя Івана.
      2. Лист від Християна III
      3. Не безкорислива до
      4. Роздуми царя Івана.
      5. Посол Ганс Місенгейм повертається ні з чим.
IV. Печатний дім.
      1. Час видавати друковані книги.
      2. У пошуках здібних майстрів.
      3. Доручення збудувати "Печатний дім".
      4. Першодрукар - Іван Федоров.
V. Свято книги.
      1. Перша книга - "Апостол".
      2. Стопи книг доступні для людей.
      3. Післямова першої книги.
      4. Роздуми першодрукаря.
VI. Єретики.
      1. Невдоволення бояр та вищих церковників.
      2. Плітки навколо друкарні.
      3. Скрутні часи царювання.
      4. Страшні страти.
      5. Звинувачення в єресі.
      6. Вимушений виїзд з Москви перших друкарів.