Чи є у творі марини павленко приклади справжньої дружби

На мою думку в кожної людини є свої страхи та фобії . Для кожного вони є різні і не всі ми їх можемо перебороти . Але ж ми хочемо показати оточуючим , що ми є сильні та пройдемо крізь всі перешкоди ,не звертаючи увагу на те , якими фони будуть . Після зустрічі з негодою , або найголовніши нашим страхом , ми розгублюємось , та страшенно боїмось всього , що є навколо. Нам соромно , ми не хочемо показатись боягузами , але це ж не є позором . Тому що кожна людина чогось боїться . Отже , не слід соромитись через свої недоліки , адже вони є не тільки у нас , але й в інших .
Удачки:) 

А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»

Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному».