Чи вижив у наших душах український лев? які історичні події останніх років про це свідчать?

50

Докія з твору "Каторжна": 

"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"

"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."

 Докія з твору "Земля": 

"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."

"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."

Літературний рід: лірика. вид лірики: інтимна. жанр: ліричний вірш. провідний мотив: ліричний герой оспівує ідеалізований жіночий образ - образ вічної краси. ідея: створити узагальнено ідеалізований образ вічної краси. віршовий розмір: чотиристопний ямб з пірихієм. римування: перехресне. рима: чергування чоловічої і дактилічної. художні засоби: неологізми, метафоричні епітети, символічні образи, порівняння у формі орудного відмінка, асоціативні образи, зорові та слухові образи, уникнення конкретики значення.