"...Отец ее был добрый малый, / В веке запоздалый ..." (отец)
Татьяна - печальная, молчаливая и боязливая девушка. Она избегает общества людей:
"...Дика, печальна, молчалива, / Как лань лесная, боязлива, / Она в семье своей родной / Казалась девочкой чужой. / Она ласкаться не умела / К отцу, ни к матери своей..."
"... Да та, которая грустна / И молчалива..."
"... очень мило поступил / С печальной Таней наш приятель..."
Татьяна Ларина задумчива и замкнута. Она любит бывать в одиночестве:
"...часто целый день одна / Сидела молча у окна..."
"... Задумчивость, ее подруга / От самых колыбельных дней..."
Татьяна любит природу. Ей нравится гулять одной по лесу:
"... И все грустит она / Да бродит по лесам одна..."
"...Она, как с давними друзьями, / С своими рощами, лугами / Еще беседовать спешит..."
В детстве маленькая Татьяна не играла в куклы и не веселилась с другими детьми:
"...Но куклы даже в эти годы / Татьяна в руки не брала..."
"...И были детские проказы / Ей чужды..."
"...страшные рассказы / Зимою в темноте ночей / Пленяли больше сердце ей..."
"...Она в горелки не играла, / Ей скучен был и звонкий смех, / И шум их ветреных утех..."
Історія літературного Херсона безпосередньо пов'язана з основними соціокультурними іпостасями міста, яке засновувалося як фортеця й вихід до нових морських шляхів, сприймалося як невідома, загадкова й майже екзотична провінція, слугувало місцем заслання й покарання, утверджувалося як губернський центр, набувало якостей національного осередку на українському півдні, розвивалося як навчальна й освітня інфраструктура, ставало омріяною духовною і художньою оазою, формувалося як джерело творчості і творчого розвитку.
Проблема „письменники й Херсон” досить давно цікавить дослідників, що мешкають на терені Таврійського краю. Численні публікації й матеріали з цього ракурсу розпорошені в періодиці (передусім херсонській), бібліографічних покажчиках, енциклопедичних виданнях тощо. Усе нагальніше відчутна потреба у тому, щоб окреслити – хоча б у загальних рисах – систематизований хронопис літературного Херсона, який міг би стати основою для подальших студій і поглиблення цієї проблеми.
Огляд й аналіз зібраних (і ще далеко не повних) матеріалів дає підстави стверджувати, що Херсон посів місце важливої, складної та суперечливої „ніші” в житті й творчому розвитку, художніх досягненнях значної кількості письменників, що вони репрезентують різні національні культури. Херсон і Херсонщина були місцем не тільки полікультурним, але й поліписьменницьким, хоча це (поліписьменницьке єство міста) складалося поступово і досить драматично.
З Херсоном перепліталися долі багатьох діячів літератури – письменників скромного й непересічного хисту, тих, хто увійшли до історії художнього слова, відігравали важливу чи визначну роль у літературному процесі, й тих, хто рідко згадується або й узагалі забуті літературознавцями. З історією Херсона перепліталися життєві й творчі шляхи письменників різного художнього масштабу й значення, проте усі вони рівні в тому, що своїми долями „виписували” літературну культуру міста, своїми творами акцентували й змальовували його образний колорит.
У цьому дослідженні відзначені й репрезентовані постаті, які, по-перше, народилися у Херсоні, а по-друге, своїм перебуванням увиразнили й збагатили літературну історію міста. Отже, провідними є аспекти „Херсон як батьківщина письменників”, „родзинки” літературно-художньої минувшини міста” й „Херсон у життєтворчості представників різних національних літератур”.
<…>
У процесі роботи над проблемою „письменники й Херсон” неодноразово поставало питання: хто був першим письменником, який народився у Херсоні? Від кого бере свій початок самобутній літературний Херсон? Хто поклав традицію письменницького Херсона? На це питання нині навряд чи є однозначна відповідь, бо не так багато інформації кінця XVIII – початку XIX століття ще відомо або до нас дійшло.
Проте з упевненістю можна говорити, що одним з перших письменників, який народився у Херсоні, став поет і публіцист Олександр Баласогло. За старим стилем він побачив світ 23 жовтня, за новим – 4 листопада 1813 року, через тридцять п’ять років після заснування міста.
Татьяна - бедная, простая девушка. Ее семья намного беднее, чем семья Онегина:
"Влюбленной, бедной и простой..."
Татьяна живет с матерью и младшей сестрой Ольгой в своем имении. Отец Татьяны умер:
"... Заняться старшею сестрой..." (Татьяна - старшая сестра)
"...Отец ее был добрый малый, / В веке запоздалый ..." (отец)
Татьяна - печальная, молчаливая и боязливая девушка. Она избегает общества людей:
"...Дика, печальна, молчалива, / Как лань лесная, боязлива, / Она в семье своей родной / Казалась девочкой чужой. / Она ласкаться не умела / К отцу, ни к матери своей..."
"... Да та, которая грустна / И молчалива..."
"... очень мило поступил / С печальной Таней наш приятель..."
Татьяна Ларина задумчива и замкнута. Она любит бывать в одиночестве:
"...часто целый день одна / Сидела молча у окна..."
"... Задумчивость, ее подруга / От самых колыбельных дней..."
Татьяна любит природу. Ей нравится гулять одной по лесу:
"... И все грустит она / Да бродит по лесам одна..."
"...Она, как с давними друзьями, / С своими рощами, лугами / Еще беседовать спешит..."
В детстве маленькая Татьяна не играла в куклы и не веселилась с другими детьми:
"...Но куклы даже в эти годы / Татьяна в руки не брала..."
"...И были детские проказы / Ей чужды..."
"...страшные рассказы / Зимою в темноте ночей / Пленяли больше сердце ей..."
"...Она в горелки не играла, / Ей скучен был и звонкий смех, / И шум их ветреных утех..."
Історія літературного Херсона безпосередньо пов'язана з основними соціокультурними іпостасями міста, яке засновувалося як фортеця й вихід до нових морських шляхів, сприймалося як невідома, загадкова й майже екзотична провінція, слугувало місцем заслання й покарання, утверджувалося як губернський центр, набувало якостей національного осередку на українському півдні, розвивалося як навчальна й освітня інфраструктура, ставало омріяною духовною і художньою оазою, формувалося як джерело творчості і творчого розвитку.
Проблема „письменники й Херсон” досить давно цікавить дослідників, що мешкають на терені Таврійського краю. Численні публікації й матеріали з цього ракурсу розпорошені в періодиці (передусім херсонській), бібліографічних покажчиках, енциклопедичних виданнях тощо. Усе нагальніше відчутна потреба у тому, щоб окреслити – хоча б у загальних рисах – систематизований хронопис літературного Херсона, який міг би стати основою для подальших студій і поглиблення цієї проблеми.
Огляд й аналіз зібраних (і ще далеко не повних) матеріалів дає підстави стверджувати, що Херсон посів місце важливої, складної та суперечливої „ніші” в житті й творчому розвитку, художніх досягненнях значної кількості письменників, що вони репрезентують різні національні культури. Херсон і Херсонщина були місцем не тільки полікультурним, але й поліписьменницьким, хоча це (поліписьменницьке єство міста) складалося поступово і досить драматично.
З Херсоном перепліталися долі багатьох діячів літератури – письменників скромного й непересічного хисту, тих, хто увійшли до історії художнього слова, відігравали важливу чи визначну роль у літературному процесі, й тих, хто рідко згадується або й узагалі забуті літературознавцями. З історією Херсона перепліталися життєві й творчі шляхи письменників різного художнього масштабу й значення, проте усі вони рівні в тому, що своїми долями „виписували” літературну культуру міста, своїми творами акцентували й змальовували його образний колорит.
У цьому дослідженні відзначені й репрезентовані постаті, які, по-перше, народилися у Херсоні, а по-друге, своїм перебуванням увиразнили й збагатили літературну історію міста. Отже, провідними є аспекти „Херсон як батьківщина письменників”, „родзинки” літературно-художньої минувшини міста” й „Херсон у життєтворчості представників різних національних літератур”.
<…>
У процесі роботи над проблемою „письменники й Херсон” неодноразово поставало питання: хто був першим письменником, який народився у Херсоні? Від кого бере свій початок самобутній літературний Херсон? Хто поклав традицію письменницького Херсона? На це питання нині навряд чи є однозначна відповідь, бо не так багато інформації кінця XVIII – початку XIX століття ще відомо або до нас дійшло.
Проте з упевненістю можна говорити, що одним з перших письменників, який народився у Херсоні, став поет і публіцист Олександр Баласогло. За старим стилем він побачив світ 23 жовтня, за новим – 4 листопада 1813 року, через тридцять п’ять років після заснування міста.