1. Цитата: "Хоча наша качка й однокрила, та своєю смiливiстю i тямущiстю дивує всiх вуличан... Вмiла качка якось i в людях розбиратись".
2. Якщо у двір заходила гарна людина, то качка "супроводила її, немовби статечна господиня". Якщо ж людина була погана, то "птиця нагогошувалась, починала вибивати ногами сердиту плетеницю i застуджено репетувати: "ках-ках-ках".
3. Вміння читати. Цитата: "Та є в мене, коли послухати одних, слабiсть, а коли повiрити iншим-дурiсть Якось я швидко, самотужки навчився читати..."
4. Добрічоботи коштували двадцять-двадцять п"ять пудів пашні. (Примітка, тобто приблизно 325-410 кг) Цитата: "Я знав лише, що взуття — це вже розкiш: в ту пору розрухи чинбарi за ремiнь здирали шкуру, i добрi чоботи обходились у двадцять — двадцять п'ять пудiв пашнi"
5 "Від зайчика". Цитата: "А яка то була радiсть, коли орач виймав тобi з торби шматок причерствiлого хлiба i казав, що вiн од зайця. Це був найкращий хлiб мого дитинства".
6. Як про щось героїчне. Цитата: "Дома вiн про нашу працю говорив як про щось героїчне..."
7. З щедрівок хлопчик дізнався, що за плугом сам богходив, а богоматір орачам в поле їсти носила. Цитата: "З щедрiвок, якi взимку виспiвувались пiд вiкнами добрих людей, я знав, що за плугом навiть сам бог ходив, а богоматiр носила їсти орачам".
8. Мама хлопчика ствилася до книг з насторогою. Цитата: "Правда, у пiч вона так i не кинула жодної книжки, але повсякчас пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не пiдвередило її дитину".
9. У пошуках книжок хлопчик обнишпорив все село, витрачаючи на можливість прочитати нову книжку всі свої мізерні збереження. Цитата: "Та зробити каганчика було значно легше, нiж дiстати книгу. В пошуках її я обходив мало не все село, позбувся своїх мiзерних дитячих скарбiв, а iнколи й забирався на засторонок чи вишки, де неслися кури. Отак я й познайомився з мiновим господарством ще в двадцять першому роцi".
10. Щоб прогріти насіння, що до йому краще зійти, щоб був кращий урожай. Цитата: "Це для того виношую, щоб у ньому ранiше прокидалося життя i щоб гарбузи були бiльшими".
11. Мати хвалилася насінням. Цитата: "Мати радiсно перебирала своє добро, хвалилася його силою i вже бачила себе в городi посеред лiта, коли но-ги веселить роса, а очi й руки — рiзне зiлля".
12. Хлопчик набрав гарбузового насіння з маминих вузликів. Цитата: "Видивившись у вiкна, я розгорнув обидва вузлики й у тривозi подивився на добiрнi, обведенi обiдками зерна, що дихали прозорою i легкою лускою".
13. Гарбузове насіння Михайлик повинен був обміняти на можливість почитати книгу "ПригодиТома Сойєра", але хлопчик на вулиці дві склянки насіння віддав хлопчику-жебраку, то Юхри Бабенко лише за дві склянки насіння, що залишилося, дав почитати казки. Той обмін, про який мріяв Михайлик, йому не вдалоя провести.
14. Хлопця мати на лаяла, коли дізналася, що він взяв без дозволу насіння і віддав йому хлопчику-жебраку.
Цитата: " - Михайле, ти насiйня iз цих вузликiв давав хлопчику з голодного краю?
— Iз цих, — похнюпився я, пiдпираючи спиною дверi. Мати повела устами, з яких не сходив смуток, i довго-довго мовчала. Краще б вона почала гримати, гнiватись, нахвалятися, тодi я мав би якесь право гайнути з хати.
— То й добре, синку, що давав, — нарештi чую її голос..."
своєю сміливістю та тямущістю
Відповідь:
1. Цитата: "Хоча наша качка й однокрила, та своєю смiливiстю i тямущiстю дивує всiх вуличан... Вмiла качка якось i в людях розбиратись".
2. Якщо у двір заходила гарна людина, то качка "супроводила її, немовби статечна господиня". Якщо ж людина була погана, то "птиця нагогошувалась, починала вибивати ногами сердиту плетеницю i застуджено репетувати: "ках-ках-ках".
3. Вміння читати. Цитата: "Та є в мене, коли послухати одних, слабiсть, а коли повiрити iншим-дурiсть Якось я швидко, самотужки навчився читати..."
4. Добрічоботи коштували двадцять-двадцять п"ять пудів пашні. (Примітка, тобто приблизно 325-410 кг) Цитата: "Я знав лише, що взуття — це вже розкiш: в ту пору розрухи чинбарi за ремiнь здирали шкуру, i добрi чоботи обходились у двадцять — двадцять п'ять пудiв пашнi"
5 "Від зайчика". Цитата: "А яка то була радiсть, коли орач виймав тобi з торби шматок причерствiлого хлiба i казав, що вiн од зайця. Це був найкращий хлiб мого дитинства".
6. Як про щось героїчне. Цитата: "Дома вiн про нашу працю говорив як про щось героїчне..."
7. З щедрівок хлопчик дізнався, що за плугом сам богходив, а богоматір орачам в поле їсти носила. Цитата: "З щедрiвок, якi взимку виспiвувались пiд вiкнами добрих людей, я знав, що за плугом навiть сам бог ходив, а богоматiр носила їсти орачам".
8. Мама хлопчика ствилася до книг з насторогою. Цитата: "Правда, у пiч вона так i не кинула жодної книжки, але повсякчас пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не пiдвередило її дитину".
9. У пошуках книжок хлопчик обнишпорив все село, витрачаючи на можливість прочитати нову книжку всі свої мізерні збереження. Цитата: "Та зробити каганчика було значно легше, нiж дiстати книгу. В пошуках її я обходив мало не все село, позбувся своїх мiзерних дитячих скарбiв, а iнколи й забирався на засторонок чи вишки, де неслися кури. Отак я й познайомився з мiновим господарством ще в двадцять першому роцi".
10. Щоб прогріти насіння, що до йому краще зійти, щоб був кращий урожай. Цитата: "Це для того виношую, щоб у ньому ранiше прокидалося життя i щоб гарбузи були бiльшими".
11. Мати хвалилася насінням. Цитата: "Мати радiсно перебирала своє добро, хвалилася його силою i вже бачила себе в городi посеред лiта, коли но-ги веселить роса, а очi й руки — рiзне зiлля".
12. Хлопчик набрав гарбузового насіння з маминих вузликів. Цитата: "Видивившись у вiкна, я розгорнув обидва вузлики й у тривозi подивився на добiрнi, обведенi обiдками зерна, що дихали прозорою i легкою лускою".
13. Гарбузове насіння Михайлик повинен був обміняти на можливість почитати книгу "ПригодиТома Сойєра", але хлопчик на вулиці дві склянки насіння віддав хлопчику-жебраку, то Юхри Бабенко лише за дві склянки насіння, що залишилося, дав почитати казки. Той обмін, про який мріяв Михайлик, йому не вдалоя провести.
14. Хлопця мати на лаяла, коли дізналася, що він взяв без дозволу насіння і віддав йому хлопчику-жебраку.
Цитата: " - Михайле, ти насiйня iз цих вузликiв давав хлопчику з голодного краю?
— Iз цих, — похнюпився я, пiдпираючи спиною дверi. Мати повела устами, з яких не сходив смуток, i довго-довго мовчала. Краще б вона почала гримати, гнiватись, нахвалятися, тодi я мав би якесь право гайнути з хати.
— То й добре, синку, що давав, — нарештi чую її голос..."
Пояснення: