Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
Пропоную дібрати такі цитати до характеристики образів Марусі та Василя з твору "Маруся": Маруся⇒ Зовнішність: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…"; Характер: На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна" . Кохання до чоловіка: "Батечки, як заголосить Маруся, та так і повисла йому на шию! Виціловала його ... що то? і в вічі, і у лоб, і у щоки, і у шию ..." ; "А Маруся лежить у нього на руках і сама себе не тямить, чи вона у раю, чи вона де? Так їй хороше було! Хоче щось сказати – і слова не промовить; хоче від нього вирватися, так неначе прикована до Василевої шиї ..." Василь⇒ Зовнісшність та вдача: "Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню". Шанобливе ставлення до коханої, небажання її осквернити:"... вдарив поклон і, припавши на те місце, де стояла Маруся, ціловав землю замість її ..." ; – Марусю!.. Люблю тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю тебе більш усього на світі ! Одну руку вхватив Василь та й держить біля свого серця, а воно так же колотиться, як і в неї ... Марусенько, моя лебідочк , зірочко моя , рибочко, перепілочко! – приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю.– Я ж землі під собою не чую - я мов у раю !"
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
Маруся⇒
Зовнішність: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…";
Характер: На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна" .
Кохання до чоловіка: "Батечки, як заголосить Маруся, та так і повисла йому на шию! Виціловала його ... що то? і в вічі, і у лоб, і у щоки, і у шию ..." ; "А Маруся лежить у нього на руках і сама себе не тямить, чи вона у раю, чи вона де? Так їй хороше було! Хоче щось сказати – і слова не промовить; хоче від нього вирватися, так неначе прикована до Василевої шиї ..." Василь⇒
Зовнісшність та вдача: "Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню".
Шанобливе ставлення до коханої, небажання її осквернити:"... вдарив поклон і, припавши на те місце, де стояла Маруся, ціловав землю замість її ..." ; – Марусю!.. Люблю тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю тебе більш усього на світі ! Одну руку вхватив Василь та й держить біля свого серця, а воно так же колотиться, як і в неї ... Марусенько, моя лебідочк , зірочко моя , рибочко, перепілочко! – приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю.– Я ж землі під собою не чую - я мов у раю !"