У вiршi-присвятi «Iвановi Франковi» М. Вороний, звертаючись до побратима по перу Івана Франка, викладає свої погляди на життя, на місце й завдання в ньому, на поезію. Вороний намагається розiбратись, чи має поезiя бути зброєю в руках митця, чимистецтво має вiдтворювати тiльки прекрасне. У житті є «велетні-гнобителі» і «генії-визволителі». Він воліє йти за генієм до бою. Поет бореться своїм щирим словом, не чекаючи слави, нагород, наражаючись на небезпеку, і йому прикро, що поряд стають, теж немовби до бою, «а справді для пихи своєї з порожнім серцем фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами». Проте не можна увесь час боротися, від цього серце озлоблюється, черствіє. Тому звернення до вільної поезії — це «не дурниці», це душі відрада, «найкращий скарб душі». Вiн доходить висновку, що митець не маєправа не реагувати на суспiльне життя, не боротись за щасливе майбутнє, але водночас душа прагне пiзнання «надземного», охоплення неосяжного, тому й цю потребу митець має задовольнити:Моя девiза йти за вікомI бути цiлим чоловiком!
, храмі, програмі, брамі, драмі, кардіоґрамі, рамі,самі, гаутамі, тамі, оригамі, орігамі, дамі, піжамі, нізамі,зламі, біобедламі, мамі, цунамі, панамі, магмі, тремі,яремі, гаремі, теремі, кремі, окремі, домремі, системі,темі, нечемі, щемі, едемі, чорноземі, фонемі, поемі, ноемі,оргазмі, плазмі, спазмі, пароксизмі, схизмі, глобалізмі,клізмі, механізмі, надмеханізмі, егоїзмі, змі, гримі, зримі,нєзримі, незримі, неузримі, римі, невситимі, непродощимі,незглибимі, невловимі, судимі, несудимі, видимі,невидимі, родимі, несходимі, димі, одержимі, оержимі,режимі, взимі, невразимі, озимі, зимі, немислимі,неізчислимі, неопалимі, єрусалимі, ієрусалимі, килимі,невмолимі, нерозділимі, нез’яснимі, ранимі, гонимі, таймі,обоймі, псалмі, томмі, сонмі, костромі, громі, огромі,танкодромі, аеродромі, поромі, сіромі, втомі, рухомі,нерухомі, оклахомі, хомі на осонні:
просонні, осонні, безсонні, півсонні, напівсонні, сонні,оборонні, безборонні, коронні, сторонні, осторонні