Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафора «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві метафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім батьків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремініс- ценцій послання «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, закликаючи дієво любити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на переслідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним». Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмислює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості. У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного тору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.
На своей яркой картине «В мастерской художника» Константин Маковский изобразил своего сына, который встав ножками на кресло, собирается взять яблоко с подноса, стоящего на столе. Само действие картины происходит непосредственно в мастерской художника.
Сам автор называл свой труд «Маленький вор». Герой этой картины ещё слишком мал для того, чтобы знать, что такое эстетическое наслаждение от натюрморта в фламандском стиле. Поэтому мальчик, одетый в белую ночную сорочку старается, во что бы то ни стало завладеть красным спелым яблоком.
Его тревожный взгляд и осторожный наклон говорит о том, что он действительно чувствует себя вором, совершающим что-то плохое. Маленькими ножками ребёнок стоит на богатой и роскошной ткани, которая была предусмотрительно разложена художником для написания натюрморта.
Возникает ощущение, что мальчик совсем не боится огромной собаки, которая лежит на пёстром ковре. Из-за того, что размер пса в несколько раз превышает рост ребёнка, и собака имеет рыжую шерсть, начинает казаться, что это уже не пёс, а самый настоящий огромный лев, раскинувшийся в комнате.
Дополняют картину, придавая ей особый колорит, старинное оружие, антикварные вазы и богатые ткани
Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафора «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві метафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім батьків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремініс- ценцій послання «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, закликаючи дієво любити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на переслідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним». Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмислює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості. У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного тору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.
На своей яркой картине «В мастерской художника» Константин Маковский изобразил своего сына, который встав ножками на кресло, собирается взять яблоко с подноса, стоящего на столе. Само действие картины происходит непосредственно в мастерской художника.
Сам автор называл свой труд «Маленький вор». Герой этой картины ещё слишком мал для того, чтобы знать, что такое эстетическое наслаждение от натюрморта в фламандском стиле. Поэтому мальчик, одетый в белую ночную сорочку старается, во что бы то ни стало завладеть красным спелым яблоком.
Его тревожный взгляд и осторожный наклон говорит о том, что он действительно чувствует себя вором, совершающим что-то плохое. Маленькими ножками ребёнок стоит на богатой и роскошной ткани, которая была предусмотрительно разложена художником для написания натюрморта.
Возникает ощущение, что мальчик совсем не боится огромной собаки, которая лежит на пёстром ковре. Из-за того, что размер пса в несколько раз превышает рост ребёнка, и собака имеет рыжую шерсть, начинает казаться, что это уже не пёс, а самый настоящий огромный лев, раскинувшийся в комнате.
Дополняют картину, придавая ей особый колорит, старинное оружие, антикварные вазы и богатые ткани
Извените что так много.
Но вы можете выбрать главное.