У повісті І. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» письменник реалістично відтворив життя пореформеного села з усіма його суперечностями, правдиво створив образи селян того часу, їх характери, світогляд.Серед жіночих образів повісті Мелашка посідає особливе місце. На тлі чудової природи письменник малює зустріч і ніжне кохання Лавріна і Мелашки. Саме в образі Мелашки розкрито найповніше риси характеру українки.Мелашка вродлива, щедра й багата душею, вміє шанувати старших. її портрет — це типовий портрет українки: «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови». Не можна не помітити з описаного портрету, що автор ставився до своєї героїні з любов’ю і ніжністю. Саме теплотою і ніжністю відрізнялася Мелашка від Мотрі. А ще Мелашка більш терпляча. Взагалі, я думаю, і сьогодні люди повинні бути терплячими і до часу, в якому живемо, і до людей, які поруч із нами. Тоді всім буде жити краще.Мелашка не може, як Мотря, зневажливо ставитися до Кайдашихи, бо вона матір її чоловіка, але не може й миритись із сварливою Кайдашихою, а тому залишається в Києві. І, як не дивно, Кайдашиха відчула цю велику внутрішню силу Мелашки — не сміла більше грубо ставитись до неї.Однак умови, в які повернулася Мелашка, роблять і її більш жорстокою і егоїстичною. Горда і «бриклива» Мотря не полюбила тихої спокійної Мелашки, можливо, тому, що, дивлячись на неї, бачила вади свого характеру й поведінки. Адже Мотря була розумна, моторна і працьовита жінка.Отже, образ Мелашки — це улюблений жіночий образ письменника в повісті, наділений типовими рисами українки, яка живе на початку другої половини XIX століття.
