Описание внешности «Сама настоящая, городская девушка, в красивых ботинках, что выглядывали из-под платья, с соломенной шляпа на коленях» Глаза «А глаза, как у испуганной лани, лучистые, чистые, большие». «Глаза горели напряжением и были большие, Прекрасные» Смех «Ах, если бы вы знали, какой смех у нее был! А смех есть зеркало души »Манеры поведения« Галантно повела она рукой вокруг себя »« Она вынула из-под свитки платочек и начала вытирать мой лоб с серьезным и озабоченным взглядом »Внешность в экстремальных ситуациях« Мисс, с повисшими на ней соломинками, с большими глазами, со строго застывшей фигурой, казалась какой-то фантастической феей ». «Волосы висмикнулось из-под платка и дикими, серпосхожимы прядями занимали лицо. Свитка неуклюже висела на плечах и тянула их вниз ». «С выдернутым волосами, с большими горящими глазами, с крепко сжатыми губами, изогнутая, она казалась каким-то странным, прекрасным зверем, сильным, напряженным, диким». «Глаза горели ей, лицо дрожало большим, безумным счастьем побиди, побиди жизни». Черты характера «Убить себя сумею». «А знаете, мне чего-то совсем не страшно ... Интересно только очень». «- ... Вы очень красивые сейчас. - Я не знаю, что нужно сказать на это »Поступки« Стражники трясут уже товарищей ... Какую барышню ищут ». Взгляды на жизнь "... А имя - пошлость». «Как меня убьют ... напишите так:« Муся убиты на границе. Умерла так, как умирают любящие жизнь ». Больше ничего »« - Наша любовь должно умереть сейчас, чтобы, как кто-то сказал, никогда не умирать ». «А она, будто глядя себе в душу, обрывисто-напряженно говорила: - Счастье - момент. Далее уже обыденность, пошлите ... Именно большое счастье будет мизерным по сравнению с этим. Значит совсем не будет ». «- Я буду носить вас в душе»
Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, що відображають найкращі риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія. Будучи найдосконалішим виявом творчого генія певного народу, вони представляють його у вічно квітучому саду світової культури й мистецтва, стають здобутком усього людства. До таких першорядних шедеврів світового мистецтва належить і "Слово о полку Ігоревім". Понад вісім століть відділяють нас від часу виникнення цього твору, але він і досі не перестає хвилювати нас своєю поетичною красою, своїм благородним високогуманним і поетичним змістом, свіжістю і неповторністю.
Невеликою за обсягом є ця героїчна поема, але з її сторінок постає яскрава й велична картина бурхливого життя Київської Русі. Автор починає свою пісню "оть старого Владимера до ныняшняго Ігоря". І хоч "Слово..." присвячене зображенню невдалого походу Ігоря Святославича, предметом його неослабної уваги є важливі поетичні події, що відбуваються на відрізку руської історії, окресленому іменами цих двох князів.
З рядків поеми постають образи численних руських князів з їхніми доблестями і вадами, в їхніх складних стосунках між собою та іноземними сусідами, вимальовується образ Руської землі від боліт і розлогих рік півночі до далекої Тмутаракані. Пошматована міжусобицями, але єдина як держава, Русь виступає у "Слові..." не ізольованою, а в дружніх стосунках чи військових конфліктах з племенами і народами, що проживають за її межами.
Описание внешности «Сама настоящая, городская девушка, в красивых ботинках, что выглядывали из-под платья, с соломенной шляпа на коленях» Глаза «А глаза, как у испуганной лани, лучистые, чистые, большие». «Глаза горели напряжением и были большие, Прекрасные» Смех «Ах, если бы вы знали, какой смех у нее был! А смех есть зеркало души »Манеры поведения« Галантно повела она рукой вокруг себя »« Она вынула из-под свитки платочек и начала вытирать мой лоб с серьезным и озабоченным взглядом »Внешность в экстремальных ситуациях« Мисс, с повисшими на ней соломинками, с большими глазами, со строго застывшей фигурой, казалась какой-то фантастической феей ». «Волосы висмикнулось из-под платка и дикими, серпосхожимы прядями занимали лицо. Свитка неуклюже висела на плечах и тянула их вниз ». «С выдернутым волосами, с большими горящими глазами, с крепко сжатыми губами, изогнутая, она казалась каким-то странным, прекрасным зверем, сильным, напряженным, диким». «Глаза горели ей, лицо дрожало большим, безумным счастьем побиди, побиди жизни». Черты характера «Убить себя сумею». «А знаете, мне чего-то совсем не страшно ... Интересно только очень». «- ... Вы очень красивые сейчас. - Я не знаю, что нужно сказать на это »Поступки« Стражники трясут уже товарищей ... Какую барышню ищут ». Взгляды на жизнь "... А имя - пошлость». «Как меня убьют ... напишите так:« Муся убиты на границе. Умерла так, как умирают любящие жизнь ». Больше ничего »« - Наша любовь должно умереть сейчас, чтобы, как кто-то сказал, никогда не умирать ». «А она, будто глядя себе в душу, обрывисто-напряженно говорила: - Счастье - момент. Далее уже обыденность, пошлите ... Именно большое счастье будет мизерным по сравнению с этим. Значит совсем не будет ». «- Я буду носить вас в душе»
Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, що відображають найкращі риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія. Будучи найдосконалішим виявом творчого генія певного народу, вони представляють його у вічно квітучому саду світової культури й мистецтва, стають здобутком усього людства. До таких першорядних шедеврів світового мистецтва належить і "Слово о полку Ігоревім". Понад вісім століть відділяють нас від часу виникнення цього твору, але він і досі не перестає хвилювати нас своєю поетичною красою, своїм благородним високогуманним і поетичним змістом, свіжістю і неповторністю.
Невеликою за обсягом є ця героїчна поема, але з її сторінок постає яскрава й велична картина бурхливого життя Київської Русі. Автор починає свою пісню "оть старого Владимера до ныняшняго Ігоря". І хоч "Слово..." присвячене зображенню невдалого походу Ігоря Святославича, предметом його неослабної уваги є важливі поетичні події, що відбуваються на відрізку руської історії, окресленому іменами цих двох князів.
З рядків поеми постають образи численних руських князів з їхніми доблестями і вадами, в їхніх складних стосунках між собою та іноземними сусідами, вимальовується образ Руської землі від боліт і розлогих рік півночі до далекої Тмутаракані. Пошматована міжусобицями, але єдина як держава, Русь виступає у "Слові..." не ізольованою, а в дружніх стосунках чи військових конфліктах з племенами і народами, що проживають за її межами.
Объяснение: