В повести Н.В. Гоголя "Ночь перед рождеством" рассказывается о фантастическом случае, произошедшем с кузнецом Вакулой, который был влюблен в Оксану, дочь богатого козака Чуба.
Оксана была первой красавицей во всей Диканьке и окрестных селах. Парубки не могли отвести от нее глаз. И Оксана знала что красива. Она могла долго глядеться в зеркало, любуясь собой. В начале повести Оксана производит впечатление самолюбивой и капризной девушки.
Кузнец Вакула очень любил Оксану и хотел посвататься к ней. Оксана в шутку поставила Вакуле условие, что выйдет за него, если он принесет ей черевички самой императрицы Екатерины Великой. А поскольку история фантастическая и действие происходит под Рождество, у Вакулы появилась возможность слетать в Петербург - на спине черта.
Вакула обнаружил черта в мешке, пригрозил ему крестом, и черт привез его к самой Екатерине. Там Вакула вежливо попросил царпицу, и Екатерина подарила ему свои черевички.
Поутру по деревне уже ходили слухи, что Вакула наложил на себя руки. Эта весть очень огорчила Оксану, она не могла найти себе места. Думала, что сгубила парня. Ведь она все-таки тоже любила Вакулу. Увидев кузнеца живым, Оксана была очень рада и даже отказалась от черевичек. Вскоре Вакула и Оксана сыграли свадьбу.
Остап вже під час навчання в бурсі став проявляти твердість і відважність. Йому не подобалося вчитися і він кілька разів тікав з академії до Запорізької Січі. І лише погрози батька Тараса відправити Остапа в монастир примусили його повернутися до навчання і старанно довчитися. Крім того, Остап був гарним товаришем, терпів усі покарання і ніколи не зраджував своїх. Остап відрізнявся добродушною вдачею, але у нього не було такого гнучкого розуму, як у Андрія.
На відміну від Остапа, молодший брат Андрій «мав почуття трохи жвавіші і якось більш розвинені. Він також кипів спрагою подвигу, але разом з нею душа його була доступна іншим почуттям», в тому числі і коханню. Любов дуже рано закралася у душу героя і коли одного разу Андрій зустрів прекрасну дівчину, одразу ж без пам’яті в неї закохався. Саме кохання у майбутньому зіграло трагічну роль у долі цього справного козака.
У перших боях з ворогом і Остап, і Андрій проявили звою незвичайну козацьку завзятість, вміння і хоробрість. «О! та це буде з часом добрий полковник!» – Говорив Тарас Бульба про Остапа. Не менш радів Тарас і молодшому своєму синові – Андрієві: «І цей добрий – ворог би не взяв його! Вояка! Чи не Остап, а добрий, добрий також вояка!».
Але життя дружніх братів і їх батька змінилося, коли Андрію довелося випадково дізнатися, що в оточеному козаками місті живе його кохана, яку він згадував кілька років, знаходячись у Січі. Заради неї Андрій перейшов на бік ворогу, свою Вітчизну він проміняв на кохання, яке стало для нього миліше Батьківщини, батька, брата і товаришів.
Саме в цьому і проявляється фатальна відмінність між старшим і молодшим братом. Якщо сенс життя Остапа полягав у захисті православної віри і Вітчизни, у служінні козацькій справі, то для Андрія головним у житті стало веління його серця.
На жаль, обох братів чекає майже однакова трагічна доля. Андрій, який під час битви на боці ворога зустрівся з Тарасом, гине від батькової кулі: «Чим би не козак був? І станом високий, і чорнобривий, і рука була міцна в бою! Пропав, пропав безславно, як підла собака!» – такими словами батько прощається зі своїм молодшим сином.
А Остап помирає як справжній герой. Потрапивши у полон до поляків, він пізнає усі муки жорстоких знущань, але зустрічає смерть з мужністю і гідністю.
Отже, рідні брати, які однаково виховувалися, згодом стали кровними ворогами. Але у обох у них була сильна воля і мужність. І Остап, і Андрій були хоробрими людьми і віддали своє життя заради того, що захищали.
В повести Н.В. Гоголя "Ночь перед рождеством" рассказывается о фантастическом случае, произошедшем с кузнецом Вакулой, который был влюблен в Оксану, дочь богатого козака Чуба.
Оксана была первой красавицей во всей Диканьке и окрестных селах. Парубки не могли отвести от нее глаз. И Оксана знала что красива. Она могла долго глядеться в зеркало, любуясь собой. В начале повести Оксана производит впечатление самолюбивой и капризной девушки.
Кузнец Вакула очень любил Оксану и хотел посвататься к ней. Оксана в шутку поставила Вакуле условие, что выйдет за него, если он принесет ей черевички самой императрицы Екатерины Великой. А поскольку история фантастическая и действие происходит под Рождество, у Вакулы появилась возможность слетать в Петербург - на спине черта.
Вакула обнаружил черта в мешке, пригрозил ему крестом, и черт привез его к самой Екатерине. Там Вакула вежливо попросил царпицу, и Екатерина подарила ему свои черевички.
Поутру по деревне уже ходили слухи, что Вакула наложил на себя руки. Эта весть очень огорчила Оксану, она не могла найти себе места. Думала, что сгубила парня. Ведь она все-таки тоже любила Вакулу. Увидев кузнеца живым, Оксана была очень рада и даже отказалась от черевичек. Вскоре Вакула и Оксана сыграли свадьбу.
Объяснение:
вот
Остап вже під час навчання в бурсі став проявляти твердість і відважність. Йому не подобалося вчитися і він кілька разів тікав з академії до Запорізької Січі. І лише погрози батька Тараса відправити Остапа в монастир примусили його повернутися до навчання і старанно довчитися. Крім того, Остап був гарним товаришем, терпів усі покарання і ніколи не зраджував своїх. Остап відрізнявся добродушною вдачею, але у нього не було такого гнучкого розуму, як у Андрія.
На відміну від Остапа, молодший брат Андрій «мав почуття трохи жвавіші і якось більш розвинені. Він також кипів спрагою подвигу, але разом з нею душа його була доступна іншим почуттям», в тому числі і коханню. Любов дуже рано закралася у душу героя і коли одного разу Андрій зустрів прекрасну дівчину, одразу ж без пам’яті в неї закохався. Саме кохання у майбутньому зіграло трагічну роль у долі цього справного козака.
У перших боях з ворогом і Остап, і Андрій проявили звою незвичайну козацьку завзятість, вміння і хоробрість. «О! та це буде з часом добрий полковник!» – Говорив Тарас Бульба про Остапа. Не менш радів Тарас і молодшому своєму синові – Андрієві: «І цей добрий – ворог би не взяв його! Вояка! Чи не Остап, а добрий, добрий також вояка!».
Але життя дружніх братів і їх батька змінилося, коли Андрію довелося випадково дізнатися, що в оточеному козаками місті живе його кохана, яку він згадував кілька років, знаходячись у Січі. Заради неї Андрій перейшов на бік ворогу, свою Вітчизну він проміняв на кохання, яке стало для нього миліше Батьківщини, батька, брата і товаришів.
Саме в цьому і проявляється фатальна відмінність між старшим і молодшим братом. Якщо сенс життя Остапа полягав у захисті православної віри і Вітчизни, у служінні козацькій справі, то для Андрія головним у житті стало веління його серця.
На жаль, обох братів чекає майже однакова трагічна доля. Андрій, який під час битви на боці ворога зустрівся з Тарасом, гине від батькової кулі: «Чим би не козак був? І станом високий, і чорнобривий, і рука була міцна в бою! Пропав, пропав безславно, як підла собака!» – такими словами батько прощається зі своїм молодшим сином.
А Остап помирає як справжній герой. Потрапивши у полон до поляків, він пізнає усі муки жорстоких знущань, але зустрічає смерть з мужністю і гідністю.
Отже, рідні брати, які однаково виховувалися, згодом стали кровними ворогами. Але у обох у них була сильна воля і мужність. І Остап, і Андрій були хоробрими людьми і віддали своє життя заради того, що захищали.