Любов – одне з найсильніших людських почуттів. Іноді можна почути настільки дивовижні любовні історії, що дух просто захоплює. Кожен, про яку би людину не йшла мова, може вчинити не просто незвичні і невластиві для себе, але навіть фантастичні людські вчинки, якщо їм рухає це велике почуття. Прикладів тому дано безліч, один з таких дивних прикладів розказаний в романі Осипа Назарука під назвою « Роксоляна».
Письменник розповів відому історію молодої дівчини на ім’я Настуня, яка опинилася в турецькому полоні, але змогла домогтися дивного успіху – на неї звернув свою увагу сам турецький султан. З одного боку, Настуня дійсно була дуже красивою і розумною дівчиною, привертала до себе увагу чоловіків і до того, як її викрали, вже збиралася виходити заміж за хлопця на ім’я Стефан. Але нещасний випадок у вигляді викрадання обернувся для неї новими почуттями та емоціями. Втім, вона зробила все, щоб сподобатися турецькому султану, завоювати його інтерес і симпатію і стати згодом його дружиною. Щоб бути разом з Настусею султан був готовий втратити частину своєї репутації, адже вона не була місцевою і навіть не була мусульманкою. Але він був настільки вражений і зворушений її дивовижною красою, що готовий був піти на будь-які, навіть найсміливіші вчинки, щоб продовжити свою ніжну любов з нею. У компанії дівчини султан почувався на диво добре і комфортно. Вона вражала його своїм розумом, відданістю. Роксолана нагадувала султану його мати, адже вона його практично не боялася, не намагалася в усьому з ним погоджуватися, висловлювала альтернативну думку і тому їм високо цінувалися, як розумна людина. Звичайно, не варто забувати і про те, що Роксолана була дуже красивою.
Але навряд чи варто стверджувати, що сама дівчина лише брала любов, але не віддавала її. На її шляху теж було багато перепон і перешкод, долати які було необхідно на шляху до своєї любові. Бажання стати дружиною султана змусило Роксолану змінити свою віру, хоча вона цього зовсім не бажала. Народивши першу дитини, сина на ім’я Селім (Стефан), вона робила все для того, щоб саме він, а не хтось інший, став спадкоємцем престолу.
Любов дійсно володіє чарівною силою. Завдяки любові люди можуть долати проблеми, власну гординю, йти на сміливі вчинки і ще багато чого. На прикладі султана і Роксолани ми побачили двох людей, які зробили дуже багато, щоб бути разом і бути одночасно з цим повною мірою щасливими людьми. Ці прекрасні приклади надихають, змушують вірити в краще і служать хорошим нагадуванням того, наскільки важливий внутрішній світ людини.
Тема: Заклик до сприйняття людської гідності, неповторності кожної особистості. Iдея: Довести читачевi, що кожна людина неповторна. Ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності". Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади. Провiдним художним засобом є — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе». Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.» Афористичний висновок вірша "Я..." можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.
Неймовірне кохання в повісті О.Назарука РОКСОЛАНА
Любов – одне з найсильніших людських почуттів. Іноді можна почути настільки дивовижні любовні історії, що дух просто захоплює. Кожен, про яку би людину не йшла мова, може вчинити не просто незвичні і невластиві для себе, але навіть фантастичні людські вчинки, якщо їм рухає це велике почуття. Прикладів тому дано безліч, один з таких дивних прикладів розказаний в романі Осипа Назарука під назвою « Роксоляна».
Письменник розповів відому історію молодої дівчини на ім’я Настуня, яка опинилася в турецькому полоні, але змогла домогтися дивного успіху – на неї звернув свою увагу сам турецький султан. З одного боку, Настуня дійсно була дуже красивою і розумною дівчиною, привертала до себе увагу чоловіків і до того, як її викрали, вже збиралася виходити заміж за хлопця на ім’я Стефан. Але нещасний випадок у вигляді викрадання обернувся для неї новими почуттями та емоціями. Втім, вона зробила все, щоб сподобатися турецькому султану, завоювати його інтерес і симпатію і стати згодом його дружиною. Щоб бути разом з Настусею султан був готовий втратити частину своєї репутації, адже вона не була місцевою і навіть не була мусульманкою. Але він був настільки вражений і зворушений її дивовижною красою, що готовий був піти на будь-які, навіть найсміливіші вчинки, щоб продовжити свою ніжну любов з нею. У компанії дівчини султан почувався на диво добре і комфортно. Вона вражала його своїм розумом, відданістю. Роксолана нагадувала султану його мати, адже вона його практично не боялася, не намагалася в усьому з ним погоджуватися, висловлювала альтернативну думку і тому їм високо цінувалися, як розумна людина. Звичайно, не варто забувати і про те, що Роксолана була дуже красивою.
Але навряд чи варто стверджувати, що сама дівчина лише брала любов, але не віддавала її. На її шляху теж було багато перепон і перешкод, долати які було необхідно на шляху до своєї любові. Бажання стати дружиною султана змусило Роксолану змінити свою віру, хоча вона цього зовсім не бажала. Народивши першу дитини, сина на ім’я Селім (Стефан), вона робила все для того, щоб саме він, а не хтось інший, став спадкоємцем престолу.
Любов дійсно володіє чарівною силою. Завдяки любові люди можуть долати проблеми, власну гординю, йти на сміливі вчинки і ще багато чого. На прикладі султана і Роксолани ми побачили двох людей, які зробили дуже багато, щоб бути разом і бути одночасно з цим повною мірою щасливими людьми. Ці прекрасні приклади надихають, змушують вірити в краще і служать хорошим нагадуванням того, наскільки важливий внутрішній світ людини.
Iдея: Довести читачевi, що кожна людина неповторна. Ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності".
Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади.
Провiдним художним засобом є — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе».
Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.»
Афористичний висновок вірша "Я..." можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.