Головна героїня твору — безталанна наймичка Ганна. Її життя дещо нагадує Катеринине. Як і Катерина, Ганна — жертва панської розпусти. Вона теж «покритка», але не повторює сумної історії своєї попередниці, а зберігає своє життя для улюбленого сина Марка. Ганна ні на хвилинку не забувала про свій материнський обов’язок. Любляче серце не повело її стежинами Катерини до ополонки, а підказало інший, значно важчий і благородніший шлях, до кінця життя бути позбавленою прав материнства. Чи може бути більша мука-кара для матері?
У пролозі мовиться про якусь жінку з дитям на руках. Ганна приходить на хутір «у найми проситись» тільки через рік і дуже радіє, коли господарі погоджуються її взяти, дитину доглядає, «ніби матір». Залишившись наодинці з малим, «тяжко, важко плаче», причини цих сліз «не зна Марко, росте собі». Щоб пошкодити добрій славі Марка, не згоджується бути посадженою матір’ю на його весіллі. Коли Марко і Катерина вітають Ганну після повернення з Києва, як рідну матір, вона лякається: «Може вони знають. Може, вони догадались.» В останні хвилини життя нещаслива мати всіма силами намагається діждатися Марка з дороги і відкрити таємницю його народження.
Трагедія Ганни не тільки в тому, що вона, багата, із славного селянського роду, мусить народити в пустельному полі й підкинути дитя чужим людям. Ще більших невгасимих, щоденних страждань завдає їй те, що вона мусить ховатися зі своїми почуттями до сина, притлумлювати їх, а тому позбавлена материнського щастя.
Характеристика Ганни : Любляча мати;
Щирість, простота, відвертість; працьовитість і щедрість;
1) вічне поривання, тому що за до цієї якості людина прагне до кращого, розвивається і навіть якщо на шляху до цього є якісь перешкоди, вона їх подолає заради мети.
2) вірність, тому що тільки якщо у дружбі чи коханні не має місця для брехні, вона буде існувати і тільки тоді душа людини буде світла і чиста.
3) щедрість, тому що навіть якщо у людини не залишається майже нічого, вона все одно готова поділитися чимось з близькою для неї людиною, адже як говорять: " Друг пізнається в біді".
Відповідь:
Головна героїня твору — безталанна наймичка Ганна. Її життя дещо нагадує Катеринине. Як і Катерина, Ганна — жертва панської розпусти. Вона теж «покритка», але не повторює сумної історії своєї попередниці, а зберігає своє життя для улюбленого сина Марка. Ганна ні на хвилинку не забувала про свій материнський обов’язок. Любляче серце не повело її стежинами Катерини до ополонки, а підказало інший, значно важчий і благородніший шлях, до кінця життя бути позбавленою прав материнства. Чи може бути більша мука-кара для матері?
У пролозі мовиться про якусь жінку з дитям на руках. Ганна приходить на хутір «у найми проситись» тільки через рік і дуже радіє, коли господарі погоджуються її взяти, дитину доглядає, «ніби матір». Залишившись наодинці з малим, «тяжко, важко плаче», причини цих сліз «не зна Марко, росте собі». Щоб пошкодити добрій славі Марка, не згоджується бути посадженою матір’ю на його весіллі. Коли Марко і Катерина вітають Ганну після повернення з Києва, як рідну матір, вона лякається: «Може вони знають. Може, вони догадались.» В останні хвилини життя нещаслива мати всіма силами намагається діждатися Марка з дороги і відкрити таємницю його народження.
Трагедія Ганни не тільки в тому, що вона, багата, із славного селянського роду, мусить народити в пустельному полі й підкинути дитя чужим людям. Ще більших невгасимих, щоденних страждань завдає їй те, що вона мусить ховатися зі своїми почуттями до сина, притлумлювати їх, а тому позбавлена материнського щастя.
Характеристика Ганни : Любляча мати;
Щирість, простота, відвертість; працьовитість і щедрість;
Набожність, дотримується народних обрядів;
Повага до людей;
Терплячість, здатність до важких страждань;
Ніжність;
Безталанність;
Жертва тогочасного суспільства.
Пояснення:
1) вічне поривання
2) вірність
3) щедрість
Объяснение:
1) вічне поривання, тому що за до цієї якості людина прагне до кращого, розвивається і навіть якщо на шляху до цього є якісь перешкоди, вона їх подолає заради мети.
2) вірність, тому що тільки якщо у дружбі чи коханні не має місця для брехні, вона буде існувати і тільки тоді душа людини буде світла і чиста.
3) щедрість, тому що навіть якщо у людини не залишається майже нічого, вона все одно готова поділитися чимось з близькою для неї людиною, адже як говорять: " Друг пізнається в біді".