27 листопада 1863 -Народилася Ольга Кобилянська у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині.1868 -Батька перевели до м. Сучави. Там Ольга Кобилянська познайомилася з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами в цілому, так і між їх доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зародилися приятельські стосунки, які тривали до кінця життя письменниці.1880-ті«Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»1891 -Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях.1894 -Вона взяла активну участь у феміністичному русі. Ставши однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за право жінки на гідне життя.1895 -Повість «Царівна»1896 -Новели «Аристократка», «Impromptu phantasie».1898 -Оповідання «Valse melancolique».1895-1901Повість «Земля»1905Повість «Ніоба», «Через кладку».1908«В неділю рано зілля копала…»1917«Назустріч долі»1923«Зійшов з розуму»1927«Але Господь мовчить…»1928«Пресвятая Богородиця, помилуй нас!»1933«Не смійтесь»21 березня 1942Померла у Чернівцях.
Назва: "Яблука доспіли, яблука червоні" Автор: М. Рильський
Рід: лірика Вид: інтимна
Тема: розповідь про можливу розлуку двох закоханих. Ідея: розставатись теж треба вміти (щиро, достойно, душевно).
Худ. засоби:
Епітети: яблука червоні, радісні уста, гілка золота, Звертання: кохана. Антитеза: любов-розлука. Метафора: вже й любов доспіла під промінням теплим, і її зірвали радісні вуста.
Мені здається, що основна думка твору ховається в його останніх рядках: "Вміє розставатись той, хто вмів любить". Інколи закінчується кохання, проте треба вміти терпіти розлуку.
Автор: М. Рильський
Рід: лірика
Вид: інтимна
Тема: розповідь про можливу розлуку двох закоханих.
Ідея: розставатись теж треба вміти (щиро, достойно, душевно).
Худ. засоби:
Епітети: яблука червоні, радісні уста, гілка золота,
Звертання: кохана.
Антитеза: любов-розлука.
Метафора: вже й любов доспіла під промінням теплим, і її зірвали радісні вуста.
Мені здається, що основна думка твору ховається в його останніх рядках: "Вміє розставатись той, хто вмів любить". Інколи закінчується кохання, проте треба вміти терпіти розлуку.