Чому фільм має підзаголовок за мотивами повісті Гр.Тютюнника "Климко"? ​

 

Входить до циклу «Невільничих поезій».
Жанр: Медетація, в якій автор осмислює недолю свого «занапащеного, нещасного краю» , під’яремне життя в якому викликає і сором, і жаль, і сльзи.
Ідея: О сліз таких вже вилито чимало,-
Країна ціла може в них втопитись;
Доволі їм вже литись,-
Що слози та, де навіть крові мало … —
Це заклик до дії за визволення рідного краю.
Сльози – ключове слово у поетичному тексті, однак значення щоразу увиразнюється контекстом: лірична героїня ладна «ридати» над лихом України, що перевершує усі бачені насильства, однак «соромиться» сліз , що ллються від безсилля.
Яскравий взірець громадської лірик, цей вірш демонструє «твердий і мужній тон»(М.Зеров), співчуття патріотки до страждань нації реалізується у проповіді високого вчинку в ім’я майбутньої свободи.

Степан талановитий молодий хлопець, вирішив змінити своє життя. Поїхав з свого села в велике місто - Києв. В місті йому було важко жив в майстерні разом з коровами, не міг найти сво. роботу. Степану було дуже складно, але він йшов до своєї мети. Поступив в університет став студентом, отримує стипендію. Знайомиться з новими людьми, після літературного вечеря вирішує написати оповідання. Пізніше зустрічає кохану дівчину, покинув навчання, став письмеником.
В ньому постійно борються добро і зло, іноді заради власного щастя готовий здійснити моральний злочин.  Гадченко підкорив місто, але і місто підкорило його. Місто його дуже змінило, він поступився своїм принципів і заради щастя готовий піти на все.