Чому міщани не любили студентів (спудеїв)?

Оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» – один з найглибших й найяскавіших творів літератури двадцятого століття, хвилюючий та життєстверджуючий. В творі ідеться про проблеми батьків та дітей, про непорозуміння та самотність, віддалення близьких людей один від одного.Головні герої твору — хлопчик Деві та його батько Бен. У свої десять років Деві дуже самотній — чужий батькові та непотрібний матері. Батьки займаються кожен своїми справами, вирішують свої проблеми, намагаються влаштувати особисте життя, незважаючи на хлопця. Не розуміючи, що Деві — дитина, яка потребує любові, уваги та турботи. Не замислюючись над тим, що згаяний час все більше віддаляє рідних людей один від одного, роблячи їх чужими. Ця проблема актуальна і сьогодні. Дорослим не завжди вистачає часу на власних дітей. Часто-густо це призводить до сумних наслідків.На щастя, трагічна подія, що сталася в Акулячій бухті, до Бену переоцінити своє життя та свої цінності, зрозуміти сина та його почуття.На прикладі Бена і Деві Джеймс Олдрідж вчить читача не гаяти час на неважливі речі, не марнувати шанси, які дає життя, не опускати рук в складних обставинах, з повагою та турботою відноситись до своїх близьких. Адже кожна людина заслуговує на увагу та любов.

Джордж Плейтен вирішив, що буде програмістом. Але його оголосили непридатним до машинного навчання. Джордж потрапляє у притулок для недоумків, де він вчиться традиційними методами.
 Звідти він тікає, зрозумівши, що він цілком нормальна людина, і потрапляє на олімпіаду. Його спіймали та повернули назад у притулок, де він продовжує своє навчання. Тоді він остаточно усвідомлює, що він  - один з небагатьох людей, що зберегли здатність самостійно мислити, і це сталося завдяки традиційним методам навчання у школі.