Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
Будь-яка людина мріє про щасливу сім'ю, про дім, де на тебе чекають і люблять. Багато людей щастя бачать насамперед у сім'ї. З поняттям дому та сім'ї пов'язані наші перші уявлення про світ, любові, турботі. Будинок - це головна складова людського життя. Будинок - це перш за все сім'я, це мала батьківщина, з якої починається любов до рідної країни, до Батьківщини. Сім'я в житті кожної людини відіграє велику роль. Сім'я - це найдорожчі і близькі люди. Для мене сім'я починається з мами. Мамина ласка, ніжність, тепло оточують нас з перших днів життя. Кажуть, що жінка може добитися блискучих результатів на будь-якому терені. Вона може принести чимало користі суспільству, але найважливіший і найважчий труд її життя - це створення сім'ї. Мама - берегиня домашнього вогнища. На її тендітних плечах тримається весь будинок: їй після роботи потрібно приготувати, нагодувати, прибрати, до зробити уроки і ще зробити багато справ. Іноді дивуюся, як мама все встигає! У нашому домі завжди тепло, затишно і мені, і татові, і гостям, і навіть тваринам. Я, звичайно ж, розумію, що одна мама не зможе створити хорошу сім'ю, адже сім'я - це колектив, і затишок у сім'ї повинен створюватися всіма її членами. Взаємодо турбота про кожного, доброта створюють в нашій родині тепло, затишок і благополуччя. Кожна сім'я повинна мати свої традиції, свої сімейні свята.
Ми в родині часто згадуємо веселі події, що сталися з нами. Ці спогади створюють в будинку теплу і сердечну атмосферу. Ми любимо проводити домашні свята. Для нас це насамперед посмішки, сміх, подарунки, друзі, близькі люди, з якими хочеш зустрітися і поспілкуватися. До сімейних свят готуємося всі разом і чекаємо їх з нетерпінням. Все це об'єднує нас і приносить радість. Свята є незабутніми подіями в нашій родині. Сімейні свята ми відзначаємо будинку, в цікавій поїздці, на природі. Нерідко до нас приєднуються друзі батьків, діти яких вже давно стали моїми друзями. Вважаю, що хороший той домашнє свято, в якому беруть участь і дорослі, і діти. Такий вечір дітей з батьками - це місток, що поєднує сім'ю.
Сім'я - це найголовніше, що є в кожного з нас. Вона тримається на взаєморозумінні, довірі, турботі один про одного, радості від спільних дій. Тут ми можемо почути про себе те, що ніколи не наважаться сказати нам люди зі сторони, але тут нас ніколи не розлюблять. І що б не трапилося, ми завжди можемо розраховувати на підтримку рідних. Без сім'ї людина не може жити. Для мене сім'я - це місце, куди я завжди буду з нетерпінням повертатися. Мої рідні і близькі завжди мене чекають і люблять. Моя сім'я - це моя опора. Моя сім'я - це моя фортеця.
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
Будь-яка людина мріє про щасливу сім'ю, про дім, де на тебе чекають і люблять. Багато людей щастя бачать насамперед у сім'ї. З поняттям дому та сім'ї пов'язані наші перші уявлення про світ, любові, турботі. Будинок - це головна складова людського життя. Будинок - це перш за все сім'я, це мала батьківщина, з якої починається любов до рідної країни, до Батьківщини. Сім'я в житті кожної людини відіграє велику роль. Сім'я - це найдорожчі і близькі люди. Для мене сім'я починається з мами. Мамина ласка, ніжність, тепло оточують нас з перших днів життя. Кажуть, що жінка може добитися блискучих результатів на будь-якому терені. Вона може принести чимало користі суспільству, але найважливіший і найважчий труд її життя - це створення сім'ї. Мама - берегиня домашнього вогнища. На її тендітних плечах тримається весь будинок: їй після роботи потрібно приготувати, нагодувати, прибрати, до зробити уроки і ще зробити багато справ. Іноді дивуюся, як мама все встигає! У нашому домі завжди тепло, затишно і мені, і татові, і гостям, і навіть тваринам. Я, звичайно ж, розумію, що одна мама не зможе створити хорошу сім'ю, адже сім'я - це колектив, і затишок у сім'ї повинен створюватися всіма її членами. Взаємодо турбота про кожного, доброта створюють в нашій родині тепло, затишок і благополуччя. Кожна сім'я повинна мати свої традиції, свої сімейні свята.
Ми в родині часто згадуємо веселі події, що сталися з нами. Ці спогади створюють в будинку теплу і сердечну атмосферу. Ми любимо проводити домашні свята. Для нас це насамперед посмішки, сміх, подарунки, друзі, близькі люди, з якими хочеш зустрітися і поспілкуватися. До сімейних свят готуємося всі разом і чекаємо їх з нетерпінням. Все це об'єднує нас і приносить радість. Свята є незабутніми подіями в нашій родині. Сімейні свята ми відзначаємо будинку, в цікавій поїздці, на природі. Нерідко до нас приєднуються друзі батьків, діти яких вже давно стали моїми друзями. Вважаю, що хороший той домашнє свято, в якому беруть участь і дорослі, і діти. Такий вечір дітей з батьками - це місток, що поєднує сім'ю.
Сім'я - це найголовніше, що є в кожного з нас. Вона тримається на взаєморозумінні, довірі, турботі один про одного, радості від спільних дій. Тут ми можемо почути про себе те, що ніколи не наважаться сказати нам люди зі сторони, але тут нас ніколи не розлюблять. І що б не трапилося, ми завжди можемо розраховувати на підтримку рідних. Без сім'ї людина не може жити. Для мене сім'я - це місце, куди я завжди буду з нетерпінням повертатися. Мої рідні і близькі завжди мене чекають і люблять. Моя сім'я - це моя опора. Моя сім'я - це моя фортеця.
Объяснение: