Задум епопеї формувався задовго до початку роботи над тим текстом, який відомий під назвою «Війна і мир». У нарисі передмови до «Війни і миру» Толстой писав, що в 1856 р почав писати повість, «герой якої повинен був бути декабрист, що вертається з сімейством в Росію. Мимоволі від справжнього я перейшов до 1825 року ... Але і в 1825 році герой мій був уже змужнілим, сімейною людиною. Щоб зрозуміти його, мені здалося перенестися до його молодості, і молодість його збіглася з ... епохою 1812 года ... Якщо причина нашого торжества була не випадкова, але лежала в сутності характеру російського народу і війська, то характер цей мав висловитися ще яскравіше в епоху невдач і поразок ... »Так Лев Миколайович поступово прийшов до необхідності розпочати розповідь з 1805 року.
Головна тема - історична доля російського народу у Вітчизняній війні 1812 року. У романі виведено понад 550 персонажів, як вигаданих, так і історичних. Кращих своїх героїв Л. Н. Толстой зображує у всій їх душевної складності, в безперервних пошуках істини, в прагненні до самовдосконалення. Такі князь Андрій, граф Микола, граф П'єр, княжни Наташа і Мар'я. Негативні герої позбавлені розвитку, динаміки, порухів душі: Елен, Анатоль.
Аналізуючи повість М. Вінграновського «Сіроманець», можна одразу зрозуміти, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка запропонований автором у міфологічному і навіть фантастичному контексті, який тісно пов’язаний із реальністю. Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору, як справжньої людини, але цей образ не має складних емоційно-чуттєвих характеристик, тому він зрозумілий навіть дітям, які сприймають вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка. Сашко, незважаючи на свій юний вік, стає для вовка не лише другом, але й рятівником. Він зовсім не боїться Сіроманця, а навіть навпаки — захищає його перед дорослими, допомагає звільнитись з полону, та коли розуміє, що тварина майже втратила зір,— не роздумуючи втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям. Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті.
біографією
Объяснение:
Задум епопеї формувався задовго до початку роботи над тим текстом, який відомий під назвою «Війна і мир». У нарисі передмови до «Війни і миру» Толстой писав, що в 1856 р почав писати повість, «герой якої повинен був бути декабрист, що вертається з сімейством в Росію. Мимоволі від справжнього я перейшов до 1825 року ... Але і в 1825 році герой мій був уже змужнілим, сімейною людиною. Щоб зрозуміти його, мені здалося перенестися до його молодості, і молодість його збіглася з ... епохою 1812 года ... Якщо причина нашого торжества була не випадкова, але лежала в сутності характеру російського народу і війська, то характер цей мав висловитися ще яскравіше в епоху невдач і поразок ... »Так Лев Миколайович поступово прийшов до необхідності розпочати розповідь з 1805 року.
Головна тема - історична доля російського народу у Вітчизняній війні 1812 року. У романі виведено понад 550 персонажів, як вигаданих, так і історичних. Кращих своїх героїв Л. Н. Толстой зображує у всій їх душевної складності, в безперервних пошуках істини, в прагненні до самовдосконалення. Такі князь Андрій, граф Микола, граф П'єр, княжни Наташа і Мар'я. Негативні герої позбавлені розвитку, динаміки, порухів душі: Елен, Анатоль.
Аналізуючи повість М. Вінграновського «Сіроманець», можна одразу зрозуміти, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка запропонований автором у міфологічному і навіть фантастичному контексті, який тісно пов’язаний із реальністю. Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору, як справжньої людини, але цей образ не має складних емоційно-чуттєвих характеристик, тому він зрозумілий навіть дітям, які сприймають вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка. Сашко, незважаючи на свій юний вік, стає для вовка не лише другом, але й рятівником. Він зовсім не боїться Сіроманця, а навіть навпаки — захищає його перед дорослими, допомагає звільнитись з полону, та коли розуміє, що тварина майже втратила зір,— не роздумуючи втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям. Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті.
Объяснение: