"За сестрою" — історична пригодницька повість українського письменника Андрія Чайковського, написана ним 1907 року.
Видавництво Львів
Жанр
Героїко-романтична повість.
Тема
Вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Головна думка
Уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»); захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»); засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблематика
Порушені проблеми:
добра і зла
батьків і дітей
вірності та зради
чесності та підлості
доброти і жорстокості
віри та зневіри
життя і смерті
Герої твору
Головний герой: Павлусь. Другорядні герої: дід Андрій, батько Степан, мати Палажка, старший брат Петро, сестра Гануся, козаки Семен Непорадний, старий козак дід Панас, козацький сотник Андрій Недоля, козацький ватажок Остап Тріска, татарський невільник Остап Швидкий, харциз Карим, татарин Гусейн, татарський купець Сулейман-ефенді, син його Мустафа-ефенді, служник Ібрагім, старшина над конюхами Муйо, син татарського хана Мустафа-ага та його батько татарський хан Девлет-Гірей Ібрагім та інші.
Композиція твору
Експозиція
Розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка
Напад на село татар.
Розвиток дії
Від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Гануся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація
Очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка
Девлет-Гірей знаходить Ганусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Народився Андрій Якович 15 травня 1857 року в сім’ї дрібного службовця в місті Самбір (нині Львівська область). В ранньому віці втратив обох батьків, тому хлопчика забрала до себе бабуся в село Гординя в Самбірському повіті. Малий Андрій навчився читати польською, оскільки українського букваря не було. До початкової школи не ходив, навчався вдома. Іспити за початкову школу здавав приватно. У 1869-1877 роках навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря». В гімназійні роки (1873-1877) був членом підпільного товариства «Студентська громада». У 1877-83 навчався на філософському, згодом — юридичному факультеті Львівського університету. Очолював студентське товариство «Дружній лихвар». У 1881 став співзасновником «Кружка правників». У 1882 мобілізований до війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії. Після армійської служби займався адвокатською практикою в Самборі. 21 вересня 1884 одружився з Гладилович Наталією (дожили разом до золотого весілля, мали 6 дітей) У 1890 відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах. На Бережанщині проводив активну громадську та освітню роботу — очолював місцеву філію «Просвіти», організовував осередки «Січей», був повітовим кошовим. Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899 входив до її керівного органу — Ширшого народного комітету. У 1914 після початку війни – за доносом єдиновірних співмешканців, які з ідеологічних міркувань симпатизували завойовникам його посадили до сумновідомої львівської в’язниці «Бригідки», де тримали більше двох тижнів, і не знайшовши компромату, випустили. У 1918—19 роках Чайковський став повітовим комісаром Самбірського повіту, і принципово працював на засадах гуманності та справедливості. З 1919 р. жив у м. Коломиї , яка в той час була «під румунським постолом». У 1926-27 роках очолював осередок «Рідної школи». 2 червня 1935 року помер в Коломиї.
Загальна інформація
"За сестрою" — історична пригодницька повість українського письменника Андрія Чайковського, написана ним 1907 року.
Видавництво Львів
Жанр
Героїко-романтична повість.
Тема
Вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Головна думка
Уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»); захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»); засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблематика
Порушені проблеми:
добра і зла
батьків і дітей
вірності та зради
чесності та підлості
доброти і жорстокості
віри та зневіри
життя і смерті
Герої твору
Головний герой: Павлусь. Другорядні герої: дід Андрій, батько Степан, мати Палажка, старший брат Петро, сестра Гануся, козаки Семен Непорадний, старий козак дід Панас, козацький сотник Андрій Недоля, козацький ватажок Остап Тріска, татарський невільник Остап Швидкий, харциз Карим, татарин Гусейн, татарський купець Сулейман-ефенді, син його Мустафа-ефенді, служник Ібрагім, старшина над конюхами Муйо, син татарського хана Мустафа-ага та його батько татарський хан Девлет-Гірей Ібрагім та інші.
Композиція твору
Експозиція
Розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка
Напад на село татар.
Розвиток дії
Від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Гануся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація
Очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка
Девлет-Гірей знаходить Ганусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Народився Андрій Якович 15 травня 1857 року в сім’ї дрібного службовця в місті Самбір (нині Львівська область). В ранньому віці втратив обох батьків, тому хлопчика забрала до себе бабуся в село Гординя в Самбірському повіті. Малий Андрій навчився читати польською, оскільки українського букваря не було. До початкової школи не ходив, навчався вдома. Іспити за початкову школу здавав приватно. У 1869-1877 роках навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря». В гімназійні роки (1873-1877) був членом підпільного товариства «Студентська громада». У 1877-83 навчався на філософському, згодом — юридичному факультеті Львівського університету. Очолював студентське товариство «Дружній лихвар». У 1881 став співзасновником «Кружка правників». У 1882 мобілізований до війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії. Після армійської служби займався адвокатською практикою в Самборі. 21 вересня 1884 одружився з Гладилович Наталією (дожили разом до золотого весілля, мали 6 дітей) У 1890 відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах. На Бережанщині проводив активну громадську та освітню роботу — очолював місцеву філію «Просвіти», організовував осередки «Січей», був повітовим кошовим. Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899 входив до її керівного органу — Ширшого народного комітету. У 1914 після початку війни – за доносом єдиновірних співмешканців, які з ідеологічних міркувань симпатизували завойовникам його посадили до сумновідомої львівської в’язниці «Бригідки», де тримали більше двох тижнів, і не знайшовши компромату, випустили. У 1918—19 роках Чайковський став повітовим комісаром Самбірського повіту, і принципово працював на засадах гуманності та справедливості. З 1919 р. жив у м. Коломиї , яка в той час була «під румунським постолом». У 1926-27 роках очолював осередок «Рідної школи». 2 червня 1935 року помер в Коломиї.
Объяснение: