Напевно, дехто із нас ще в дитинстві мріяв навчитися літати. Тільки не літаком, а по-справжньому, з крилами. Та, на жаль, реальність залишається реальністю.
Образ крилатої людини завжди цікавив відомих світових і вітчизняних письменників. Зачепила цю досить філософську тему наша українська поетеса Ліна Костенко. Авторка по-новому переосмислює буття людини, сенс її існування й призначення. Але чи справді людина може літати?
Відповідь авторки однозначна – безумовно! Але не тілом. Душею, серцем, подумки, мріями – все це допомагає відірватися від щоденних справ, взяти уявні крила й поринути ввись.
Куліш не дарма вводить той епізод з телеграмою, адже так він дає хоч невелике, зате громіздке уявлення про тьотю Мотю. Ще не читаючи далі, можна зрозуміти, що та— проросійська жінка, яку завдяки її характеру багато хто знає (коли Рита сказала, що розберуться, де її знайти). Також можна помітити, що в їхній родині тьотя Мотя— авторитет.
2. Мати Мазайлиха постає трохи невпевненою і мрійливою жінкою, якою грубо кажучи помикає донька. Мазайлиха не дуже розумна, соромиться цього.
Цитатна підтвердження: "
Мати
— "Курськ, Корєнний ринок, 36, Моторні Розторгуєвій. Негайно, негайно приїзди. Подробиці листом. Сестра Лина". Я вмисне написала двічі "негайно", щоб вона, як тільки одержить телеграму, так щоб і їхала...
Рина
— А подробиці листа навіщо?
Мати
— Як навіщо? Щоб з них наперед довідалась, що ж таке у нас робиться...
Рина
— Ну, то вона й ждатиме листа.
Мати
З досадою прикусила язика. Тоді:
— То я хотіла, щоб не пропали ті десять копійок, що на листа витратила."
3. Дядько Тарас несе в собі риси романтика, адже живе славетним минулим. Це неоднократно показувалось його пристрастю до колишніх козаків і гетьманів (коли він шепітом перекручував нове прізвище на кшталт українських гетьманів).
4. Уля дуже відрізняється від всіх інших жіночих персонажів у п'єсі. Насамперед своєю невпевненістю. Адже і тьотя Мотя, і мати, і Рина— виражали тверду позицію за зміну прізвища на російський лад. Уля навіть коли її питали, казала: "не знаю"/ "не впевнена".
5. Рина— жорстоко настроєний проти українізації персонаж. Проте її ім'я несе в собі чисте українське походження.
6. Дзеркало відіграє украй важливу роль. Адже в ньому, як насмішка показується глибинна тупість рішення відмовитись від рідної мови та зміна прізвища на чужий лад. Хіба людина може стати краще лишень від того, що поміняла прізвище?
7. Звичайно що ні. Так, вони хотіли похизуватись, помріяти про якийсь "особливий статус", що отримали разом зі зміною прізвище. Однак це було безглуздо, як і сама ідея цього.
Однак Куліш, розуміючи це, навмисно вставив цю сценку. Адже так він переконував читачів та глядачів п'єси, що абсолютно ні до чого корисного не приведе відмова від рідної мови і своєї навіть національності.
8. Автор хоче передати всю красу і неповторність української мови, вживаючи у приклади такі прекрасні слова.
9. Принципи.
Мина Мазайло:
вірить тільки власному серцю, прагнув русифікації, заради неї готовий був переступити через рідного сина.
Калина Мазайло:
Повністю покірна чоловіку, не дуже розумна, проте високої про себе думки.
Рина: подобається все російське, утримує батька, щоюґб той не вбив чи не вигнав з дому її брата Мокія, проте натомість вигадує зрадити подругу, надоумивши її закохати в себе Мокія. Вона хитра, лукава, проте трохи наївна.
Мокій:
У всьому бачить тільки українське, обожнює українську мову. Мова для нього вище, аніж кохання до Улі, яку він майже не помічає, розмовляє з нею тільки про українізацію.
Уля:
Дуже, дуже невпевнена у собі дівчина. Мріє про справжнє кохання, а коли приходить час вирішувати— вагається. Покохала Мокія— полюбила українську. В кінці вона навіть намагалася дати відсіч Риніт і тьоті Моті.
Тьотя Мотя:
Яра фанатка всього російського, противниця як українізації, так і самого факту існування України я держави коли-небудь. Не дуже освічена, хоча читала деякі книги. На протест дядьку Тарасу не мала ніяких доводів (бо так!"), тож перемогла завдяки своєму характеру.
Дядько Тарас:
Ерудована людина, хоча має погану пам'ять і все пише у записну книжку. Прагне відновлення України. Обурений, розчарований кінцівкою обговорень і зміню прізвища, потроху втрачає глузд, називає себе дурнем. Обожнює історію козацтва і Гетьманщини. Живе не дуже багато, що видно по поведінці.
Напевно, дехто із нас ще в дитинстві мріяв навчитися літати. Тільки не літаком, а по-справжньому, з крилами. Та, на жаль, реальність залишається реальністю.
Образ крилатої людини завжди цікавив відомих світових і вітчизняних письменників. Зачепила цю досить філософську тему наша українська поетеса Ліна Костенко. Авторка по-новому переосмислює буття людини, сенс її існування й призначення. Але чи справді людина може літати?
Відповідь авторки однозначна – безумовно! Але не тілом. Душею, серцем, подумки, мріями – все це допомагає відірватися від щоденних справ, взяти уявні крила й поринути ввись.
Куліш не дарма вводить той епізод з телеграмою, адже так він дає хоч невелике, зате громіздке уявлення про тьотю Мотю. Ще не читаючи далі, можна зрозуміти, що та— проросійська жінка, яку завдяки її характеру багато хто знає (коли Рита сказала, що розберуться, де її знайти). Також можна помітити, що в їхній родині тьотя Мотя— авторитет.
2. Мати Мазайлиха постає трохи невпевненою і мрійливою жінкою, якою грубо кажучи помикає донька. Мазайлиха не дуже розумна, соромиться цього.
Цитатна підтвердження: "
Мати
— "Курськ, Корєнний ринок, 36, Моторні Розторгуєвій. Негайно, негайно приїзди. Подробиці листом. Сестра Лина". Я вмисне написала двічі "негайно", щоб вона, як тільки одержить телеграму, так щоб і їхала...
Рина
— А подробиці листа навіщо?
Мати
— Як навіщо? Щоб з них наперед довідалась, що ж таке у нас робиться...
Рина
— Ну, то вона й ждатиме листа.
Мати
З досадою прикусила язика. Тоді:
— То я хотіла, щоб не пропали ті десять копійок, що на листа витратила."
3. Дядько Тарас несе в собі риси романтика, адже живе славетним минулим. Це неоднократно показувалось його пристрастю до колишніх козаків і гетьманів (коли він шепітом перекручував нове прізвище на кшталт українських гетьманів).
4. Уля дуже відрізняється від всіх інших жіночих персонажів у п'єсі. Насамперед своєю невпевненістю. Адже і тьотя Мотя, і мати, і Рина— виражали тверду позицію за зміну прізвища на російський лад. Уля навіть коли її питали, казала: "не знаю"/ "не впевнена".
5. Рина— жорстоко настроєний проти українізації персонаж. Проте її ім'я несе в собі чисте українське походження.
Пестливі форми: Ринонька, Риночка, Ринка, Яринонька.
6. Дзеркало відіграє украй важливу роль. Адже в ньому, як насмішка показується глибинна тупість рішення відмовитись від рідної мови та зміна прізвища на чужий лад. Хіба людина може стати краще лишень від того, що поміняла прізвище?
7. Звичайно що ні. Так, вони хотіли похизуватись, помріяти про якийсь "особливий статус", що отримали разом зі зміною прізвище. Однак це було безглуздо, як і сама ідея цього.
Однак Куліш, розуміючи це, навмисно вставив цю сценку. Адже так він переконував читачів та глядачів п'єси, що абсолютно ні до чого корисного не приведе відмова від рідної мови і своєї навіть національності.
8. Автор хоче передати всю красу і неповторність української мови, вживаючи у приклади такі прекрасні слова.
9. Принципи.
Мина Мазайло:
вірить тільки власному серцю, прагнув русифікації, заради неї готовий був переступити через рідного сина.
Калина Мазайло:
Повністю покірна чоловіку, не дуже розумна, проте високої про себе думки.
Рина: подобається все російське, утримує батька, щоюґб той не вбив чи не вигнав з дому її брата Мокія, проте натомість вигадує зрадити подругу, надоумивши її закохати в себе Мокія. Вона хитра, лукава, проте трохи наївна.
Мокій:
У всьому бачить тільки українське, обожнює українську мову. Мова для нього вище, аніж кохання до Улі, яку він майже не помічає, розмовляє з нею тільки про українізацію.
Уля:
Дуже, дуже невпевнена у собі дівчина. Мріє про справжнє кохання, а коли приходить час вирішувати— вагається. Покохала Мокія— полюбила українську. В кінці вона навіть намагалася дати відсіч Риніт і тьоті Моті.
Тьотя Мотя:
Яра фанатка всього російського, противниця як українізації, так і самого факту існування України я держави коли-небудь. Не дуже освічена, хоча читала деякі книги. На протест дядьку Тарасу не мала ніяких доводів (бо так!"), тож перемогла завдяки своєму характеру.
Дядько Тарас:
Ерудована людина, хоча має погану пам'ять і все пише у записну книжку. Прагне відновлення України. Обурений, розчарований кінцівкою обговорень і зміню прізвища, потроху втрачає глузд, називає себе дурнем. Обожнює історію козацтва і Гетьманщини. Живе не дуже багато, що видно по поведінці.