Мені здається,що відповідь на це питання дуже очевидна.Тому що коли ще не було інтернету,саме так розповідали історію.Батьки розповідали дітям,діти пам'ятали і розповідали це своїм дітям.Так і передавалася історія про життя наших предків.Деякі з них залишилися і на даний момент.Хід війн,життя звичайних людей,та людей які займали високі посади.Все це можна дізнатися з рукописів та книжок.Але якби нам це не розповідали,хоч ми й не можемо сказати,точну інформацію,але хоть деякі уривки або інформацію все ж дізнатися ми зможемо.Тому потрібно цінувати наших предків та продовжувати розповідати та передавати про життя нас та наших предків.І потім це буде передаватися ще через декілька поколінь...
При́тча — повчальна алегорична оповідь, в якій хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі підпорядковане моралізаційній частині твору. Невеликий розповідь алегоричний за формою і морально-дидактичний по цілі. До схожої з нею поетичній формі байці, притча відноситься так, як алегорія до поетичного образу: у той час, як застосування нескінченно різноманітні, алегорія і притча символізують за задумом автора лише одну цілком певну ідею. Процес творчості у створенні притч протилежний поетичному.
Невеликий розповідь алегоричний за формою і морально-дидактичний по цілі. До схожої з нею поетичній формі байці, притча відноситься так, як алегорія до поетичного образу: у той час, як застосування нескінченно різноманітні, алегорія і притча символізують за задумом автора лише одну цілком певну ідею. Процес творчості у створенні притч протилежний поетичному.