"...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"
"Гарна була земля.
...
Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
Марічка.
"...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..."
"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."
"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."
людяним потрібно бути, щоб мати взаємне відношення від суспільства. На мою думку, людяність - це духовний вияв нашої сутності. Це наше ставлення до оточення. Але перш ніж говорити про це, з*ясуємо хто така людина і як вона формує своє оточення. Людина - істота суспільна і у першу чергу, потрібно згадати правило за яким вона має право дійсно вважатися людиною. Це правило - просте і знайоме всім з самого дитинства - вчинене тобою,завжди відзеркалюється від інших. Тому оточення приймає за людину лише тих, хто випромінює щирісь, добро, повагу, толерантнтість, та все те що є моральними правилами. Злих, заздрісних, скупих суспільство відштовхує. На основі цього , я вважаю, що людяним потрібно бути, щоб повертати до себе суспільство.
Івоніка.
"...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"
"Гарна була земля.
...
Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
Марічка.
"...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..."
"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."
"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."
людяним потрібно бути, щоб мати взаємне відношення від суспільства. На мою думку, людяність - це духовний вияв нашої сутності. Це наше ставлення до оточення. Але перш ніж говорити про це, з*ясуємо хто така людина і як вона формує своє оточення. Людина - істота суспільна і у першу чергу, потрібно згадати правило за яким вона має право дійсно вважатися людиною. Це правило - просте і знайоме всім з самого дитинства - вчинене тобою,завжди відзеркалюється від інших. Тому оточення приймає за людину лише тих, хто випромінює щирісь, добро, повагу, толерантнтість, та все те що є моральними правилами. Злих, заздрісних, скупих суспільство відштовхує. На основі цього , я вважаю, що людяним потрібно бути, щоб повертати до себе суспільство.