У одного з друзів досить незвичне ім’я – Ява. В повісті пояснюється, що це не ім’я, а прізвисько, яке причепилося до Івана з півторарічного віку. Саме тоді він, намагаючись вимовити своє ім’я, сказав: «Я – Ваня», а вийшло «Ява»…, яке причепилося до нього і стало його другим ім’ям. На вигляд він теж досить незвичайний. У Яви рясно вкрите веснянками обличчя і руде, постійно скуйовджене волосся. Це енергійний і відчайдушний хлопець.Саме Ява зазвичай є ініціатором витівок друзів та різноманітних їх вигадок. Вони то метро вирішать прокласти під Васюківкою, то влаштують бій биків, то театр шкільний організують. Та якими б не були вигадки Яви, вини завжди йшли у нього від душі і серця. Хлопець щиро вірив, що робить краще своїм односельцям та скрашує їхнє життя. Та Іван Рень був здатний не тільки на витівки та розваги, але й на серйозні вчинки. Наприклад, коли Ява не зміг здати екзамен з української мови і йому призначили переекзаменування, він сумлінно готувався до цієї перездачі. Вибрав хлопець для цього «безлюдний» острів і добрав для себе ім’я «Робінзон Кукурудзо».А ось Павлуша Завгородній – це повна протилежність Яві. Я думаю, що саме тому, що хлопці такі різні, їм і вдалося стати кращими друзями. У порівнянні з Явою Павлуша дуже врівноважений і незвичайно спокійний хлопець. Та незважаючи на це, він повністю підтримує Яву у всіх його забавках і витівках та компенсує в них відчайдушність свого товариша. Павлуша мріє стати льотчиком та дуже любить малювати,але не менше за свого друга полюбляє таємниці і романтичні пригоди
"Раз добром нагріте серце вік не прохолоне" - написав колись великий Тарас. Його слова линуть до самого серця. Ми живемо у сучасному світі, світі жорстокості, насилля і зла. В світі, де син підіймає руку на матір, а мати запросто відмовляєть від своєї дитини. В світі, де виживає найсильніший. В світі, де на шляху до своєї мети люди готові йти по головах, по трупах. Вони забули, що таке любов, співчуття, милосердя, добро. А у світі є стільки людей, яким так не вистарчає цієї любові. Маленькі діти, покинуті напризволяще своїми горе-матерями. Старенькі пенсіонери, про яких забули діти, і які на самоті доживають свого безрадісного віку. Інваліди, яким так потрібна підтримка від найближчих. Отямтеся, люди! Найцінніші скарби, найбільші діаманти ніщо у зрівнянні з щасливою усмішкою дитини і поцілунком старенької матері! Їм потрібно так мало - частинка добра, частинка серця, щиро подарована вами. Цей маленький вогник доброти розростеться, запалає навіки вогнем любові, всепрощення. Робіть добро всюди і скрізь. Пам*ятайте прислів*я: "Хто людям добра бажає, той і собі має". Ви не завжди будете молодими, успішними, багатими і здоровими. Час минає швидко, а з ним і наше життя. І саме зараз час посіяти зерна доброти, щоб вони проросли і потім вже зігрівали добром і ваші серця .
Ми живемо у сучасному світі, світі жорстокості, насилля і зла. В світі, де син підіймає руку на матір, а мати запросто відмовляєть від своєї дитини. В світі, де виживає найсильніший. В світі, де на шляху до своєї мети люди готові йти по головах, по трупах. Вони забули, що таке любов, співчуття, милосердя, добро.
А у світі є стільки людей, яким так не вистарчає цієї любові. Маленькі діти, покинуті напризволяще своїми горе-матерями. Старенькі пенсіонери, про яких забули діти, і які на самоті доживають свого безрадісного віку. Інваліди, яким так потрібна підтримка від найближчих.
Отямтеся, люди! Найцінніші скарби, найбільші діаманти ніщо у зрівнянні з щасливою усмішкою дитини і поцілунком старенької матері! Їм потрібно так мало - частинка добра, частинка серця, щиро подарована вами. Цей маленький вогник доброти розростеться, запалає навіки вогнем любові, всепрощення.
Робіть добро всюди і скрізь. Пам*ятайте прислів*я: "Хто людям добра бажає,
той і собі має". Ви не завжди будете молодими, успішними, багатими і здоровими. Час минає швидко, а з ним і наше життя. І саме зараз час посіяти зерна доброти, щоб вони проросли і потім вже зігрівали добром і ваші серця .