Як же врятувати Мону Лізу? Більшість мистецтвознавців вважає, що в образі красивої жінки художник хотів показати саму Природу. Якщо так, то треба рятувати саме її. Зробити це можна, посиливши екологічний захист нашої планети, оберігаючи природу, як не дивно, від самих людей. Зробити свій внесок у цю «дорослу» справу можуть і діти: достатньо не смітити навколо себе, не знищувати квіти та дерева, не знущатися над тваринами, захищати їх. Ніколи не кине на землю трамвайний квиток чи обгортку від цукерки добре вихована людина. Їй не треба замислюватися про забруднення навколишнього середовища — вона це робить за звичкою. А тим, для кого стало звичкою забруднювати довкілля, ображати людей, віддавати перевагу матеріальним цінностям, потрібно подумати про духовне самовдосконалення. Тільки людині притаманна любов до прекрасного. Милуючись красивим краєвидом, слухаючи чудову мелодію, ми переживаємо почуття, які дозволяють душі здригнутися, зрадіти, очиститися від усілякого «цивілізаційного мулу». Якщо для нас це буде неважливим, ми станемо «глухими», байдужими до людської радості й горя, до долі планети й усього живого на ній.
На уроці української літератури ми вивчали оповідання О.Стороженка "Скарб ".Прочитавши це оповідання я зрозуміла в чому бачать щастя деякі люди тому ,що щастя у моєму розумінні це не гроші .Я б не позаздрила щастю Павлуся , так як багатство життя кращим не стане , а навпаки - гіршим .Люди , які жили біля нього ,звісно, що заздрили йому , але його щастя собі не хотіли .В Павлуся з'явилася гарна дівчина,скарб,народилися діти,був багатим на свої потреби.потреби.Але він був надто лінивим і це привело до не дуже хороших наслідків.Хоч і поталанило в усьому хлоцеві,але я би не хотіла цього щастя.Тому і не заздрю йому
Ніколи не кине на землю трамвайний квиток чи обгортку від цукерки добре вихована людина. Їй не треба замислюватися про забруднення навколишнього середовища — вона це робить за звичкою. А тим, для кого стало звичкою забруднювати довкілля, ображати людей, віддавати перевагу матеріальним цінностям, потрібно подумати про духовне самовдосконалення. Тільки людині притаманна любов до прекрасного. Милуючись красивим краєвидом, слухаючи чудову мелодію, ми переживаємо почуття, які дозволяють душі здригнутися, зрадіти, очиститися від усілякого «цивілізаційного мулу». Якщо для нас це буде неважливим, ми станемо «глухими», байдужими до людської радості й горя, до долі планети й усього живого на ній.