Ця відповідь, що з інтернетанта підійде : "Я вважаю, що вірш Ліни Костенко дуже доречно закінчує підручник та курс вивчення української мови в школі. Спробую пояснити свою думку. День - це наше шкільне життя, яке вже закінчується, бо сходить зоря іншого життя - життя дорослого..."
Чіпка Варинеченко - це парубок життя якого щ самого народження було в злидням та горі, з Чіпкою не хотіли гратися однолітки, батько його виявився брехуном, а його мати завжди працювала та не мала часу на сина.Як сам автор зазначав на початку твору:"«Не багатого роду!» – казала проста свита, накинута наопашки, – «та чепурної вдачі», – одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка". Чіпка був дуже кмітливим, бабуся в ньому заажди виховувала лише хороші якості, він все життя шукав правду, але завжди страждав від неправди.
Кожна людина по свойому сприймає Нечипора, хтось вважає його жертвою, хтось "пропащою силою". На мою думку він справжня жертва людської неправди та жорстокості.
Всю несправедливість він почав відчувати з самого дитинства, спочатку його вважали чортинятком, потім його навіть не хотіли охрестити, однолітки його тебе не приймали, а потім взагалі смерть найріднішої для нього людини бабуся Оришки. Та навіть коли може здатися що несправедливість у житті Чіпки закінчилася, на його шляху стає нова перепона, від нього забрали його землю. Та це також була його не остання перешкода, в саме той момент коли може здатися що в його житті все наладилося все знову руйнується.
Я не повністю виправдую вчинки Чіпки, але його життя мені здається дуже не справедливим, і тому я вважаю його лише жертвою обставин. Хоч кожна людина й сама строїть своє життя, як би Чіпки не намагався зробити його правдивим, але цьому так і не судилося статися
Притча про блудного сина розкриває нам стосунки в родині. Як бачите, у батька двоє синів. І звичайно, те саме виховання. Але молодший син не хоче чекати, поки батько помре, щоб успадкувати майно. Тому він вимагає своєї частки ще за життя батька. Батько, незважаючи на те, що це жорстоке прохання, віддає молодшому синові свою частку. З притчі ми знаємо, що син був відсутній і розтратив усі гроші. Коли все закінчилося, він почав пасти свиней, що було огидно для його національності. І лише за складних обставин він згадує свого батька. Він кидає все і йде до нього, мріючи бути його слугою. Але любов батька незмірна. Незважаючи на біль, яку завдав йому його молодший син, він влаштовує вечірку на честь повернення сина. Вона дарує йому багатий одяг і дорогоцінну обручку, а це означає, що він знову його син. Цінність притчі полягає в тому, що вона показує справжнє ставлення батьків до дітей. Що б діти не робили, вони завжди будуть улюбленими дітьми для своїх батьків. Головне, щоб діти це цінували.