Діалог повість г.тютюника "вогник далеко в степу"

Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.

Ой ти, сонечко ласкаве,
Свiти Українi,
Бiльше щастя, бiльше слави
Для дочок i синiв.
Вони вчора, позавчора
На Днiпрi i в полi
Через працю, через горе
Добувались волi.

Ой тому сьогоднi треба
Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.
Прикрашати, пестувати
I мiста i села,
Гарну пiсню заспiвати
Для друзiв веселих.

Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Не шукаю.
Чорне море, жовте поле,
Зеленi Карпати,
I не зможу я нiколи
Iншу покохати.

Епітети : дитячі любі роки, вродливі королівни, гордих переможців, завзятий, пишний цар, окружною рукою, смілива відповідь, безсонні довгі ночі, готичнеє склепіння, червонясте світло, навісний, безладний гомін, лютий біль, тихий стогін, проклята кров, рідний край, чесний стяг, чесну короговку, дитячі мрії, невидимою рукою
Метафори: принци,
Таємницею укриті; серце чарувала
Бранки смілива відповідь; Мріє стеля надо мною; Червонясте світло впало; Чи в крові гарячка грає,
Чи війна лютує в місті?
Риторичні вигуки: "Здайся!","Убий, не здамся", "Ти мене убити можеш,
Але жити не примусиш!", "
Навісний, безладний гомін!"," Подивись на бойовисько!","Коли ні,— зірву завої!","Не за рідний край пролита!","Ні, я чую наше гасло!","Зав’яжіть тісніше рани,
Шкода кров губити марне!..", "Будь проклята кров ледача,
Не за чесний стяг пролита!.."
Анафора: чи то, хай, хто
Порівняння: Роки любії, дитячі,
Як весняні води, зникли; Мріє стеля надо мною,
Мов готичнеє склепіння; А гілки квіток сплелися
На вікні, неначе грати.
Риторичні запитання :"Чи то вуличнеє світло,
Чи то полиски пожежі?";"Чи в крові гарячка грає,
Чи війна лютує в місті?";"Хто живий у сьому замку?
Хто тут має серце в грудях?";"Хто кого перемагає?
Чи над лавами ще в’ється
Корогва хрещата наша?"