Объяснение:
Я бував у далеких світах,
Бачив різні звичаї,
Та вертався додому, мов птах,
Що навесні в свій край поспішає.
Солодко пахнуть жита
І щебечуть малі солов'ята
Там, де дитинства літа, |
Де чекає нас батьківська хата. | (2)
Приспів:
Це моя найдорожча земля свята,
Жайвір у небо високо зліта,
Цвітом рясніє барвінок у гаї
Господь на долю благословляє.
Небо чисте, блакиті |
І волошки у житі. | (2)
Притулюсь я до неньки-землі,
Що дала мені крила.
Під вікном, наче сонця малі,
Жовті соняхи стиха схилились.
Радісно знову іти
У саду по знайомій стежині,
Тій, що веде у світи, |
Де кохання і доля єдині. | (2)
Борода глазам не замена.
Борода клином, а брюхо овином.
Борода росла — разума не принесла.
Борода с колесо, а брюхо голо.
Борода — трава: скосить можно.
Борода широка, да душа молода.
Бородой в люди не выйдешь.
Будто кровь с молоком.
Буду есть мякину, а фасон не кину.
В брюхе солома, а шапка с заломом.
В брюхе хоть щелк, а на брюхе шелк.
В нем есть молодца клок.
В нем ни кожи, ни рожи, ни виденья.
В праздник — белоличка, в будень — чумичка.
В праздник — Груша, а в будень — клуша.
В сердце не влезешь.
В сердце нет окна.
В тихом омуте черти водятся.
В уборе и пень хорош.
В чужой душе — не вода в ковше: не разглядишь сразу.
В чужую душу не влезешь.
Велик лоб, да в голове-то мох.
Велик телом, да мал делом.
Великонек — да плохонек, а маленек — да умненек.
Веселого нрава не купишь.
Взглянет — что огнем опалит, а слово молвит — рублем подарит.
Взор орлиный и взлет соколиный.
Вид блестящий, а сам смердящий.
Видит и кривой, на ком кафтан плохой.
Объяснение:
Я бував у далеких світах,
Бачив різні звичаї,
Та вертався додому, мов птах,
Що навесні в свій край поспішає.
Солодко пахнуть жита
І щебечуть малі солов'ята
Там, де дитинства літа, |
Де чекає нас батьківська хата. | (2)
Приспів:
Це моя найдорожча земля свята,
Жайвір у небо високо зліта,
Цвітом рясніє барвінок у гаї
Господь на долю благословляє.
Небо чисте, блакиті |
І волошки у житі. | (2)
Притулюсь я до неньки-землі,
Що дала мені крила.
Під вікном, наче сонця малі,
Жовті соняхи стиха схилились.
Радісно знову іти
У саду по знайомій стежині,
Тій, що веде у світи, |
Де кохання і доля єдині. | (2)
Борода глазам не замена.
Борода клином, а брюхо овином.
Борода росла — разума не принесла.
Борода с колесо, а брюхо голо.
Борода — трава: скосить можно.
Борода широка, да душа молода.
Бородой в люди не выйдешь.
Будто кровь с молоком.
Буду есть мякину, а фасон не кину.
В брюхе солома, а шапка с заломом.
В брюхе хоть щелк, а на брюхе шелк.
В нем есть молодца клок.
В нем ни кожи, ни рожи, ни виденья.
В праздник — белоличка, в будень — чумичка.
В праздник — Груша, а в будень — клуша.
В сердце не влезешь.
В сердце нет окна.
В тихом омуте черти водятся.
В уборе и пень хорош.
В чужой душе — не вода в ковше: не разглядишь сразу.
В чужую душу не влезешь.
Велик лоб, да в голове-то мох.
Велик телом, да мал делом.
Великонек — да плохонек, а маленек — да умненек.
Веселого нрава не купишь.
Взглянет — что огнем опалит, а слово молвит — рублем подарит.
Взор орлиный и взлет соколиный.
Вид блестящий, а сам смердящий.
Видит и кривой, на ком кафтан плохой.