Дієприкметник - це...
самостійна частина мови, яка означає ознаку предмету за дією та відповідає на питання який? яка? яке? які?
особлива форма дієслова , що означає ознаку і дію предмета
особлива форма дієслова, яка означає ознаку предмету за дією та відповідає на питання який? яка? яке? які?
2. Дієприкметник є в кожному речення, ОКРІМ:

Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.
Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.
Напоєна пахощами квітів весняна ніч заглядала у вікно.
3. Дієприкметниками є всі слова рядка...

пом'якшений, м'який, зм'якшений
працьовитий, працюючий, опрацьований
зніяковілий, змужнілий,подрібнений
4. Дієприкметник виділено у прислів'ї.

Решетом воду НЕ НОСЯТЬ.
Добрий кожух, та не на мене ШИТИЙ.
У ЛЕДАЧОГО руки не болять.
5. Усі дієприкметники є активними у рядку...

здрібнілий, зблідлий, темніючий
поораний, палаючий, задубілий
посвітлілий, мелений, співаючий
6. Дієприкметник виступає в ролі присудка в реченні

Внизу виднілись затоплені молочним туманом міжгір'я.
Укрита садками балка ховалась у старому лісі.
З уявленням про красу тісно пов'язана гармонія.
7. Дієприкметниковий зворот НЕ ТРЕБА виділяти комами в реченні ( розділові знаки пропущено)

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.
Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.
Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.
Коло великого столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.
8. Усі слова є дієприкметниками і пишуться з одним Н у рядку

стОмлен(н)ий, усвідОмлен(н)ий, гаптОван(ний)
неоцінЕн(н)ий, незлічЕн(н)ий, нескінчЕн(н)ий
зрОблен(н)ий, несказАн(н)ий, омрІян(н)ий
9. Пасивні дієприкметники утворюються за до суфіксів

-н-, -л-, -ен-, -єн-.
-уч-, -юч-, -ач-, -яч-.
-н-, -ен-, -єн-, -т-.
10. Дієприкметник з часткою НЕ пишеться разом у рядку...

не(вирвані), а зрізані квіти
ніким (не)виметена хата
Будинок (не)збудований
(не)затоплена місцина
11. Дієприкметник з НЕ пишемо окремо у реченні.

Туристам треба було перейти (не)заросле й (не)закрите нічим місце.
За вікном щебетала (не)вгамовна пташка.
Ніколи не вийде з моди писати твори про натруджені руки і (не)доспані ночі.
12. У реченні Обабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава дієприкметникхарактеризується так

Вмита - дієслово, вмитий, активний, доконаний вид, минулий час, жіночий рід, однина, присудок.
Вмита - дієприкметник, вмитий, пасивний стан, доконаний вид, минулий час, жіночий рід, однина, називний відмінок, означення.
Вмита - дієприкметник, вмитий, пасивний, недоконаний вид, теперішній час, жіночий рід, однина, означення.

Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби. У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: Як умру, то поховайте Мене… Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту»

Джерело: https://dovidka.biz.ua/zapovit-shevchenko-istoriya-napisannya/

ответ:літератури. Зі смутком визнаючи його вільні і невільні провини, хибні його кроки, в яких сам він гірко каявся, шкодуючи, що така дужа творча індивідуальність не дістала повного свого розвитку..."

Складний життєвий шлях випав на долю Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба). Народився він в с. Крига (Білопілля) на Сумщині, закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Харкові та Києві (1909–1919). У 1907р. у Петербурзі вийшла перша книга Олеся – "З журбою радість обнялась", що принесла славу молодому поетові. В наступні роки з'являються нові збірки – "Поезії. Книга II" (1909), "Поезії. Книга III" (1911), "Драматичні етюди. Книга IV" (1914), "Поезії. Книга V" (1917). Не набувши чітких політичних орієнтирів, Олесь після Великої Жовтневої соціалістичної революції опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Настрої пригніченості, нудьги і самотності наповнюють першу "закордонну" збірку віршів Олеся – "Чужиною" (Відень, 1919). "В вигнанні дні течуть, як сльози..." – такими словами розпочинається один з перших віршів книги.

Невдовзі, у 1921р., виходить "Перезва" – збірка гостросатиричних віршових творів, що викривають життя, побут і політичні принципи емігрантської громади. Збірку (з'явилась у світ тільки перша частина її) поет видав під псевдонімом. Верховоди емігрантських кіл стали на перешкоді публікації нових віршів такого характеру. Почуття людини, позбавленої рідного дому, поглиблюються. В одному з віршів поет уявляє себе мертвим, але похованим в рідному краю, проте доля вигнанця гірша, ніж доля мерця. Проте поет так і не спромігся на остаточні висновки чи рішення. Гостро-емоційно сприймаючи удари долі, він ладен вбачати у них непоясниме наслання, прокляття. В останні десятиріччя життя Олесь усувається від будь-якої участі в заходах, здійснюваних українською еміграцією, послаблюється активність його поетичної творчості, він займається переважно інсценізацією народних казок, написанням лібретто для дитячих опер. Помер письменник у Празі 1944р. Творча спадщина Олеся досить велика якщо врахувати, що більшу частину її становить поезія – дев'ять книг (звертався Олесь і до драматичного жанру, створивши ряд драматичних поем та етюдів).

Объяснение: