Дістична українська проза
установіть відповідність.
портретна характеристика
літературний
герой
1 чіпка
2 грицько
3 максим
4 лушня
а парнище, високий, бравий, з хорошим
панським личком, з чорними гарними усами, з кари-
ми веселими
б не любив він ні , ні співати, а любив на світі
одну тільки горілку: дудлив її, як воду, і в тому покла-
дав усю свою втіху.
в купивши грунт, почув зараз і зовсім
іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся,
а на голоту дивився згорда.
одно тільки в нього неабияке — дуже палкий погляд,
бистрий, як блискавка. ним світилася якась незвичайна
сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою.
палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, — він
усіх побивав, над усіма верховодив.
визначте сюжетні лінії роману «хіба ревуть вони як ясла повні? ,
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.
Объяснение:
Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".