ответ:Звичайний учень вивчає історію в школі, а потім частенько забуває її, пішовши з навчальної лави. У вузах і коледжах історія вивчається, але вже мимохідь… Але ж історія дає людині багато цінних знань про світ і життя. Вона багата прикладами того, як варто надходити, як не варто, і які людські дії до яких наслідків призводять цілі народи.
Історія здатна подарувати людині знання традицій і старовинної культури його народу і народів сусідніх. Від того, як влаштований національний костюм до історично сформованої народної кухні. Історія прикладами військових подвигів або досягнень, наприклад, в мистецтві, дає людині право і бажання пишатися своїм народом, та й взагалі людським видом – в цілому. Варто лише раз побачити мозаїки і розписи старовинних соборів, наприклад, щоб почуття гордості і натхнення прокинулися …
Неможливо сьогодні уявити українську літературу і навіть культуру в цілому без творчого доробку Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар українського народу був справжнім митцем. Його творчий геній надихав його і малювати картини, і писати літературні твори, як поетичні, так і прозаїчні. Навіть якщо взяти окремо лише лірику, виявиться, що її тематика була різноманітною, як саме життя.
Усі твори Тараса Шевченка об'єднує те, що кожне слово в них — про Україну та про її долю. У них теми про працю, про боротьбу, про місце поета в суспільстві, про світле кохання і про палку ненависть до гнобителів рідного краю, спогади про героїчне минуле і мрії про майбутнє.
Тарас Шевченко був не лише поетом, письменником та художни ком, він був активним учасником політичної боротьби. Звісно, його громадська позиція відбилася у багатьох його поетичних творах.
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її окраденою збудять...
Ох, не однаково мені.
Шевченкові ніколи не було "однаково" щодо долі України та її народу. Він й інших закликає до небайдужості чи навіть до боротьби або відверто ("І мертвим, і живим...", "Заповіт", "Полякам" тощо), або опосередко вано, коли головна тема ніби зовсім інша. Наприклад , законодавчо за-кріплене поневолення людини (більшість творів, "Тяжко-важко в світі жити", "Сон" ("На панщині пшеницю жала..."), "Елегія" тощо) або зображення історичних подій ("Гайдамаки", "Іван Підкова", "Гамалія" та ін.). Героїчне минуле привертало увагу Шевченка як засіб пробудження національної свідомості своїх співвітчизників.
ответ:Звичайний учень вивчає історію в школі, а потім частенько забуває її, пішовши з навчальної лави. У вузах і коледжах історія вивчається, але вже мимохідь… Але ж історія дає людині багато цінних знань про світ і життя. Вона багата прикладами того, як варто надходити, як не варто, і які людські дії до яких наслідків призводять цілі народи.
Історія здатна подарувати людині знання традицій і старовинної культури його народу і народів сусідніх. Від того, як влаштований національний костюм до історично сформованої народної кухні. Історія прикладами військових подвигів або досягнень, наприклад, в мистецтві, дає людині право і бажання пишатися своїм народом, та й взагалі людським видом – в цілому. Варто лише раз побачити мозаїки і розписи старовинних соборів, наприклад, щоб почуття гордості і натхнення прокинулися …
Объяснение:
Мотиви лірики Тараса Шевченка
Неможливо сьогодні уявити українську літературу і навіть культуру в цілому без творчого доробку Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар українського народу був справжнім митцем. Його творчий геній надихав його і малювати картини, і писати літературні твори, як поетичні, так і прозаїчні. Навіть якщо взяти окремо лише лірику, виявиться, що її тематика була різноманітною, як саме життя.
Усі твори Тараса Шевченка об'єднує те, що кожне слово в них — про Україну та про її долю. У них теми про працю, про боротьбу, про місце поета в суспільстві, про світле кохання і про палку ненависть до гнобителів рідного краю, спогади про героїчне минуле і мрії про майбутнє.
Тарас Шевченко був не лише поетом, письменником та художни ком, він був активним учасником політичної боротьби. Звісно, його громадська позиція відбилася у багатьох його поетичних творах.
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її окраденою збудять...
Ох, не однаково мені.
Шевченкові ніколи не було "однаково" щодо долі України та її народу. Він й інших закликає до небайдужості чи навіть до боротьби або відверто ("І мертвим, і живим...", "Заповіт", "Полякам" тощо), або опосередко вано, коли головна тема ніби зовсім інша. Наприклад , законодавчо за-кріплене поневолення людини (більшість творів, "Тяжко-важко в світі жити", "Сон" ("На панщині пшеницю жала..."), "Елегія" тощо) або зображення історичних подій ("Гайдамаки", "Іван Підкова", "Гамалія" та ін.). Героїчне минуле привертало увагу Шевченка як засіб пробудження національної свідомості своїх співвітчизників.