Дати короткі відповіді на подані запитання
1.П. Тичина народився на…
2.Художнє означення – це…
3.Слово чи словосполучення, яке розкриває ознаки та властивості одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого явища чи предмета – це…
4.Назвіть художній засіб: хмарки біжать – це…
5.Невеликий прозовий твір про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу – це…
6.Куди впав лось з однойменного оповідання Є. Гуцала?
7.Хлопчики-підберезники побачили лося в небезпеці, коли приїхала в ліс по…
8.Дядько Шпичак хотів віддати хлопцям-підберезникам за мовчання …
9.Навіщо Юрко з оповідання Є. Гуцала «Сім’я дикої качки» зловив усіх каченят і приніс додому?
10.чому хлопці не стали більше товаришувати з Юрком?
11.Назвіть художній засіб з поезії М. Рильського «Осінь – маляр із палітрою пишною»
Палітрою пишною - …
12.Чому Олеся з оповідання Г. Тютюнника «Дивак» називали всі диваком?
13.Навіщо Сашко рятував Сіроманця з оповідання М.Вінграновського «Сіроманець»?
14.Чому Чепіжний так ненавидів Сіроманця?
15.Куди вирішив повезти Сашко Сіроманця, щоб вилікувати йому зір?
16. Чому вчить оповідання М.Вінграновського «Сіроманець»?
Відповідь:
ПАН, а, чол.
1. Поміщик у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії.
2. Той, хто займав привілейоване становище в дореволюційному суспільстві, належав до забезпечених верств міського населення, інтелігенції.
3. Той, хто має владу над іншими; володар, хазяїн
4. У старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії — ввічлива форма звертання або називання стосовно до осіб чоловічої статі привілейованих верств суспільства.
5. У сучасній дійсності — ввічлива форма згадування або звертання, звичайно до офіційного представника чи громадянина іншої держави.
6. Особа, яка не користується в кого-небудь повагою або викликає презирство своєю поведінкою.
Панський
1. Належний панові, пані.
Розвиток української літератури двадцятих років ХХ століття характеризується бурхливим розквітом. В цей час з’явилися нові молоді таланти, такі як поет символіст-романтик Тодось Осьмачка. Феодосій Степанович Осьмачка народився у 1895 році на Черкасщині. Почав писати вірші в юному віці. Вірш «Казка» написаний ним у період становлення його як поета, в 1925 році. «Казка» Тодося Осьмачки вирізняється з поміж інших казок навіть не тим, що вона віршована, а своєю непідробною щирістю, пісенністю, ліризмом, оригінальністю та глибиною думки. Це пісня, що її співає вразливе серце поета.
Ліричний герой «Казки» - поетична та романтична особа, яка виливає свою любов у пісні-вірші. Його полум*яним серцем заволоділа дівчина-мрія, і відтоді він все життя шукає свою половинку . Цей поетичний твір сприймається читачем «як райдужний сон дитинства», як сповідь її ліричного героя, маленької недосвідченої дитини. Ці образи настіли заворожують, що легко і самому стати на мить дитиною, мріяти і обов’язково вірити, що твоя мрія коли-небудь здійсниться. Світ ліричний герой сприймає як дитина, що живе разом із природою, у повній гармонії з нею.
Міфічні образи, такі, як Див, що трусить зорі із лану у колиску, весняний голий місяць, що схиляє голову в свіжу купіль малюка, ромен-зілля, що зросло з серця, прийшли до нас із сивої давнини, тут вони стають реальними та живими.
У «Казці» ми споглядаємо серйозні філософські думки дорослої людини, що має певний життєвий досвід і аналізує весь пройдений шлях. Здається, жодного патріотичного слова герой не промовляє, але любов до Батьківщини проймає кожне поетичне слово, кожну поетичну думку. Мати, заспокоюючи дитинку, кладе її у колиску, яка «наче поле» - в цій метафорі криється безмежна любов поета до землі, поля, рідної матері-Вітчизни.
Вірш наповнений художніми засобами, які надають йому виразності,теплоти, натхнення.
Це епітети: голий місяць: м*ячі срібні, росах кутих, озер гнутих, теплих зорях, синє море, сині гори, пшеницю колосисту.
Метафори: трусив зорi Див iз лану у колиску; схиляв голову весняну голий мiсяць; вода з мiсяця збiгала на малого; в купелi моє серце залишилось; м'ячi срiбнi кругом серця впали в трави — солов'ї їх покотили на дзеркала; ромен-зiлля стало в'януть у туманах; дзвоню в роси, з поля босий в синi гори.
Порівняння: , нiби срiблом полоскала тепле лоно.
Поетичні повтори: як купала; як у полі.
У цьому вірші поет звертається до прикметників, що означають кольори – срібний та синій, що надає йому ще більшої поетичності.
Віршовий розмір «Казки» - анапест (з пиррихієм).
Його тема: погляд ліричного героя на свою долю з висоти прожитих років, ідея – єдність людини і природи, колишнього й майбутнього, казкового і реального, дійсності і мрій.