Дати відповіді на питання:
- Чому про події у творі розповідає сама кріпачка Устина?
- Яка життєва мета інститутки?
- Чим пояснити страх старої пані перед внучкою?

Тема: Зображення поетичного образу України, її краси її величі.

Ідея: Возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.

Основна думка: Любов до України є єдністю з невід'ємних частин духовності людини

Жанр: Громадянська лірика.

Римування: Перехресне.

Віршований розмір: Амфібрахій.

Ідейний зміст твору.

«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі. В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет, зокрема, до кожного з нас і до всього народу:

Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди

Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій. Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну».

Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.

Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема. Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним. Поетове слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до юнака:

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, І сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну!

Палким закликом-заповітом завершується високопатріотична поезія В. Сосюри:

Всім серцем любіть Україну свою,— І вічні ми будемо з нею. 

Є цікава легенда: коли боги ділили між людьми таланти, то одна людина обрала собі сміх, на який до того ніхто не звернув уваги, бо не надавали йому серйозного значення. І тільки потім боги схаменулися й жахнулися, побачивши, що людина, озброєна сміхом, може бути сильніша навіть за них. Ця легенда пригадується відразу, тільки-но заходить мова про Котляревського і його «Енеїду».Бурлескний тон проймає всю поему. Він знижує поважні образи, чим викликає сміх.Перед нами з'являється ціла галерея античних богів і героїв. Усі вони зображені в українському одязі й українській обстановці. Оси ми бачимо Зевса, улюблене заняття якого — бенкети й пияцтво:Зевес тоді кружав сивухуІ оселедцем заїдав?Він, сьому випивши осьмуху,послідки з кварти виливав.На богинях грецького Олімпу — спідниці і очіпки. Одягнені в український одяг богині зображені в Котляревського як «зубоскалки, моргухи, дзиґи, фіглярки».Такими ж нікчемними змальовуються герої, під масками яких можна впізнати українське панство. Непробудне пияцтво, обжерливість, бенкети — це панське життя.Щодень було у них похмілля;Пилась горілка, як вода;Щодень бенкети, мов весілля.Всі п'яні, хоть посуньсь куда.За бенкетами — сварки та інтриги, які знову ж таки викликають сміх.І боги, вершителі людської долі, і земні герої зображені Котляревським не просто з гумором, а сатирично. Бурлескний тон розповіді вимагав від поета відповідних слів, які б знижувала високопоставлених осіб, змальовуючи їх зневажливо. Еней «п'ятамизТрої накивав», Юнона «розкудкудакалась, як квочка», Нептун «виринув з моря, як карась», а Зевс на богинь «крикнув, як на гончих псар».«Енеїда» Котляревського сповнена дотепності й українського народного гумору. У своїй поемі письменник зумів правдиво показати важливі явища сучасного йому життя.