Дайте письмову відповідь на одне з питань. Міні - твір. Чому для В. Симоненка дуже важливо, щоб мрії стали реальністю? Чи полюбляєте вимріяти, фантазувати? Про що саме?
Що мав на увазі Василь Андрійович, порівнюючи душу з іржавим якорем?
З чим пов’язано те, що автор у творі закликає молодь до активних дій, не зупинятися на місці?
Від чого, на вашу думку і думку В. Симоненка, залежить здійснення мрій, бажань людини?
Як, на ваш погляд, ставиться поет до помилок, яких припускається людина?
Через що В. Симоненко негативно ставиться до байдужості як риси характеру?
Висловіть власні міркування з цього приводу.
Чи готові ви вирушити у подорож? Що для цього необхідно?
Чому вчить вас ця поезія?
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."