У своєму романі Іван Багряний описує цікаву історію людини і суспільства. Автор показує, яким чином може поводити себе людина, яка опиняється в надзвичайно екстремальних умовах, що вона відчуває, чим мотивується і які у неї основні життєві цілі і намагання. Українська історія дійсно мала період, описаний в романі, тому він цікавий також і з історичної точки зору.
Але основною темою роману є ідея про те, що сміливі люди завжди мають щастя. Ідея ця озвучується кілька разів протягом роману, тому стає чітко зрозуміло, що автор її підкреслює і приділяє їй особливу увагу. Саме з цієї причини раціонально задатися питанням про те, чи правий автор. Чи справді сміливі дії і вчинки людей здатні наділити їх щастям, сприяти тому, що їх життя стане приємнішим. Головним прикладом сміливої людини в романі є Григорій Многогрішний. Спочатку він майстерно покидає поїзд, на якому його везли на каторгу крізь тайгу, потім він приєднується до української родини, яка займається надзвичайно небезпечною справою – полюванням на тигрів. Після цього Григорій помічає свого колишнього ворога і безстрашно вбиває його, адже він чудово знає, які біди може принести ця людина іншим. Досить сміливим був Григорій і тоді, коли справа доходила до особистого життя. Незважаючи на свою гордість, він зміг переступити себе і поцілувати дівчину, яка йому подобалася, в найвідповідальніший момент. Пізніше, після вбивства свого ворога, він зрозумів, що залишатися в тому ж місці небезпечно, і пішов крізь тайгу разом з такою ж сміливою дівчиною для того, щоб врешті-решт стати щасливим там, де це буде представлятися можливим. У цьому романі свою велику сміливість демонструють не тільки людей, але навіть і тварини. Прикладом тому служить пес на ім’я Заливай, який настільки любив своїх господарів, що ні секунди не сумнівався перед тим, як відправитися за ними, хоча шансів вижити у нього практично не було.
Аналізуючи вчинки героїв роману, думається, що можна дійсно прийти до висновку, що сміливі люди завжди мають щастя. Григорій Многогрішний був щасливою людиною, він потрапив у сім’ю таких же дуже сміливих людей. Всі ці люди ніколи не впадали у відчай, перебували в складному вирі подій, навіть не замислюючись про те, що можна займатися чимось іншим. Вони були захоплені своїм життям, своїми можливостями і вчинками. Можна впевнено сказати, що те, що вони робили, і є процес отримання постійного щастя за до ефективної боротьби за виживання.
Якби хтось прихованою камерою зняв фільм про один день нашого класу.А потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчата та хлопці, чи вони з XX століття? Ось я й подумав: що означає «бути сучасним»? За якими такими прикметами можна визначити, представниками якого часу є мої однокласники і я?
По-перше, почнемо із зовнішнього вигляду хлопців. У Руслана Бесєдіна, який сидить поряд зі мною за партою, довге волосся. Але такі зачіски мої однолітки носили й раніше, цим нікого не здивуєш. Що ж до одягу - нічого особливого не має: джинси, светрик, кросівки.
По-друге, звернемо увагу на деталі. Головне - майже у кожного - мобільний телефон. Кого зараз здивуєш позивними мобільного на уроці? Учителі, звісно, забороняють користуватися телефоном під час уроку, і учні відключають телефони, та все ж коли-не-коли хтось і порушить заборону.
По-третє, на перерві хтось слухає плейєр, хтось списує завдання на урок, яке має бути - не встиг вдома або не зміг зробити; хтось іде до їдальні. Тут, мабуть тільки плейєр є ознакою нашого часу. Я, звісно, міг би сказати ще про комп’ютер. Наша школа підключена до Інтернету і може пишатися двома комп’ютерними класами. Але я вважаю, що це тільки зовнішні деталі, які вказують на час знятих подій.
Що ж означає «бути сучасним»? Я вважаю, річ не в мобільному телефоні, і не в комп’ютері, а в тому, що, маючи все це, ми не втратили здатності співпереживати іншим людям, плакати над оповіданням І. С. Тургенєва «Муму», бути чесними, вміти дружити, не зраджувати товаришів, домагатися поставленої мети своєю сумлінною працею.
Такі якості були притаманні людям, які жили і в XX, і в XIX столітті. А хіба створені старшим поколінням шедеври архітектури, музики, живопису, літератури не сучасні? Сучасний талант. І завжди будуть сучасними доброта і порядність.
Отже, дивлячись на екран комп’ютера, треба доходити висновків про героїв і сюжету не за зовнішніми ознаками і навіть словами, а за їхніми вчинками.
У своєму романі Іван Багряний описує цікаву історію людини і суспільства. Автор показує, яким чином може поводити себе людина, яка опиняється в надзвичайно екстремальних умовах, що вона відчуває, чим мотивується і які у неї основні життєві цілі і намагання. Українська історія дійсно мала період, описаний в романі, тому він цікавий також і з історичної точки зору.
Але основною темою роману є ідея про те, що сміливі люди завжди мають щастя. Ідея ця озвучується кілька разів протягом роману, тому стає чітко зрозуміло, що автор її підкреслює і приділяє їй особливу увагу. Саме з цієї причини раціонально задатися питанням про те, чи правий автор. Чи справді сміливі дії і вчинки людей здатні наділити їх щастям, сприяти тому, що їх життя стане приємнішим. Головним прикладом сміливої людини в романі є Григорій Многогрішний. Спочатку він майстерно покидає поїзд, на якому його везли на каторгу крізь тайгу, потім він приєднується до української родини, яка займається надзвичайно небезпечною справою – полюванням на тигрів. Після цього Григорій помічає свого колишнього ворога і безстрашно вбиває його, адже він чудово знає, які біди може принести ця людина іншим. Досить сміливим був Григорій і тоді, коли справа доходила до особистого життя. Незважаючи на свою гордість, він зміг переступити себе і поцілувати дівчину, яка йому подобалася, в найвідповідальніший момент. Пізніше, після вбивства свого ворога, він зрозумів, що залишатися в тому ж місці небезпечно, і пішов крізь тайгу разом з такою ж сміливою дівчиною для того, щоб врешті-решт стати щасливим там, де це буде представлятися можливим. У цьому романі свою велику сміливість демонструють не тільки людей, але навіть і тварини. Прикладом тому служить пес на ім’я Заливай, який настільки любив своїх господарів, що ні секунди не сумнівався перед тим, як відправитися за ними, хоча шансів вижити у нього практично не було.
Аналізуючи вчинки героїв роману, думається, що можна дійсно прийти до висновку, що сміливі люди завжди мають щастя. Григорій Многогрішний був щасливою людиною, він потрапив у сім’ю таких же дуже сміливих людей. Всі ці люди ніколи не впадали у відчай, перебували в складному вирі подій, навіть не замислюючись про те, що можна займатися чимось іншим. Вони були захоплені своїм життям, своїми можливостями і вчинками. Можна впевнено сказати, що те, що вони робили, і є процес отримання постійного щастя за до ефективної боротьби за виживання.
Объяснение:
Якби хтось прихованою камерою зняв фільм про один день нашого класу.А потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчата та хлопці, чи вони з XX століття? Ось я й подумав: що означає «бути сучасним»? За якими такими прикметами можна визначити, представниками якого часу є мої однокласники і я?
По-перше, почнемо із зовнішнього вигляду хлопців. У Руслана Бесєдіна, який сидить поряд зі мною за партою, довге волосся. Але такі зачіски мої однолітки носили й раніше, цим нікого не здивуєш. Що ж до одягу - нічого особливого не має: джинси, светрик, кросівки.
По-друге, звернемо увагу на деталі. Головне - майже у кожного - мобільний телефон. Кого зараз здивуєш позивними мобільного на уроці? Учителі, звісно, забороняють користуватися телефоном під час уроку, і учні відключають телефони, та все ж коли-не-коли хтось і порушить заборону.
По-третє, на перерві хтось слухає плейєр, хтось списує завдання на урок, яке має бути - не встиг вдома або не зміг зробити; хтось іде до їдальні. Тут, мабуть тільки плейєр є ознакою нашого часу. Я, звісно, міг би сказати ще про комп’ютер. Наша школа підключена до Інтернету і може пишатися двома комп’ютерними класами. Але я вважаю, що це тільки зовнішні деталі, які вказують на час знятих подій.
Що ж означає «бути сучасним»? Я вважаю, річ не в мобільному телефоні, і не в комп’ютері, а в тому, що, маючи все це, ми не втратили здатності співпереживати іншим людям, плакати над оповіданням І. С. Тургенєва «Муму», бути чесними, вміти дружити, не зраджувати товаришів, домагатися поставленої мети своєю сумлінною працею.
Такі якості були притаманні людям, які жили і в XX, і в XIX столітті. А хіба створені старшим поколінням шедеври архітектури, музики, живопису, літератури не сучасні? Сучасний талант. І завжди будуть сучасними доброта і порядність.
Отже, дивлячись на екран комп’ютера, треба доходити висновків про героїв і сюжету не за зовнішніми ознаками і навіть словами, а за їхніми вчинками.