Андрій Чайковський у повісті «За сестрою» змалював трагічний період життя українського народу. Татаро-турецькі завойовники нападали на міста і села, руйнували їх, палили, людей забирали в полон.
Сумна доля спіткала й село вку. В одну мить залишився Павлусь без матері, діда, втратив він і любу сестру Ганю: «Тепер уже нікому його боронити, і він проліз поза хату і сховався в бур’яні». Хоча Павлусь був ще малим хлопчиком, він зрозумів, що є єдиним захисником і визволителем своєї сестри. Всього довелося зазнати на довгому шляху до Криму. Хлопчик залишає козаків, старшого брата і батька і їде за сестрою. Для цього треба було бути сміливим і відважним. Таким і був Павлусь. А ще він дуже любив свою сестру. Коли Недоля дізнався, що завзяте хлоп’я поїхало шукати сестру, сказав: «Як хлопець з нього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».
Довелося Павлусеві зустрітися з татарами, його і продавали, і приставляли до роботи, і карали. Та навіть у таких умовах він не втрачав почуття власної гідності, виявляв розум, кмітливість і винахідливість. У міру своїх сил він допомагає козакам, які потрапили в неволю, ви волю своєму землякові Остапу Швидкому.
Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-гірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Андрій Чайковський у повісті «За сестрою» змалював трагічний період життя українського народу. Татаро-турецькі завойовники нападали на міста і села, руйнували їх, палили, людей забирали в полон.Сумна доля спіткала й село вку. В одну мить залишився Павлусь без матері, діда, втратив він і любу сестру Ганю: «Тепер уже нікому його боронити, і він проліз поза хату і сховався в бур’яні». Хоча Павлусь був ще малим хлопчиком, він зрозумів, що є єдиним захисником і визволителем своєї сестри. Всього довелося зазнати на довгому шляху до Криму. Хлопчик залишає козаків, старшого брата і батька і їде за сестрою. Для цього треба було бути сміливим і відважним. Таким і був Павлусь. А ще він дуже любив свою сестру. Коли Недоля дізнався, що завзяте хлоп’я поїхало шукати сестру, сказав: «Як хлопець з нього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».Довелося Павлусеві зустрітися з татарами, його і продавали, і приставляли до роботи, і карали. Та навіть у таких умовах він не втрачав почуття власної гідності, виявляв розум, кмітливість і винахідливість. У міру своїх сил він допомагає козакам, які потрапили в неволю, ви волю своєму землякові Остапу Швидкому.Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-гірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Тарас Шевченко – революціонер і великий мрійник, бунтар, що йшов за покликом серця. Він був патріотом і громадянином світу, боровся за справедливість і цурався рабської ментальності. Його слова цитують у всьому світі, образ поета увіковічнили в пам’ятниках, але він руйнує усі стереотипи про себе.
«Творчість великого Кобзаря як ніколи актуальна у світлі нинішніх подій. Тарас Григорович у своїх поезіях, ніби передбачає, які страшні події чекають на нашу країну. Проте, попри сумні прогнози, він допомагає знайти вихід. Його поезія піднімає дух нинішнім борцям, вона, наче тримає їх в тонусі. Я впевнена, що великий Кобзар, якби був нашим сучасником, то обов’язково був би на Майдані. А зараз, він допомагає нашим борцям з неба. Відтак, я вірю, що в Україні все налагодиться, запанує мир та єдність, адже Тарас Григорович саме про це і писав».
«Тарас Шевченко - великий поет, духовний пророк нашого українського народу. Століття спливають, а його слова не втрачають своєї актуальності, ніби написані вчора. Заклики до боротьби і мужності, які звучать у словах Шевченка знову й знову підтримують наш дух особливо у ці не легкі для нашої країни часи. Чи то історія має здатність повторюватися чи то ми не робимо висновків?! У будь-якому випадку поет майже двісті років переконує нас, українців, що доля наша у наших руках. Пророків не розуміли у часи їхнього життя, а лише опісля сприймали й оцінювали. Тож треба вчитися на помилках історії і дбати про майбутнє власними силами, як цього і вчить поет».
«Вірші Шевченка наповнені реалістичністю, буквально в кожному рядку і кожному слові ми бачимо те, що відбувається зараз з нами, що відбувається з нашою країною. Це, насправді, дивовижно, що слова, написані так давно, є повним відображенням сьогоднішніх подій, і насправді ті слова ще й заглядають в майбутнє».
Андрій Чайковський у повісті «За сестрою» змалював трагічний період життя українського народу. Татаро-турецькі завойовники нападали на міста і села, руйнували їх, палили, людей забирали в полон.
Сумна доля спіткала й село вку. В одну мить залишився Павлусь без матері, діда, втратив він і любу сестру Ганю: «Тепер уже нікому його боронити, і він проліз поза хату і сховався в бур’яні». Хоча Павлусь був ще малим хлопчиком, він зрозумів, що є єдиним захисником і визволителем своєї сестри. Всього довелося зазнати на довгому шляху до Криму. Хлопчик залишає козаків, старшого брата і батька і їде за сестрою. Для цього треба було бути сміливим і відважним. Таким і був Павлусь. А ще він дуже любив свою сестру. Коли Недоля дізнався, що завзяте хлоп’я поїхало шукати сестру, сказав: «Як хлопець з нього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».
Довелося Павлусеві зустрітися з татарами, його і продавали, і приставляли до роботи, і карали. Та навіть у таких умовах він не втрачав почуття власної гідності, виявляв розум, кмітливість і винахідливість. У міру своїх сил він допомагає козакам, які потрапили в неволю, ви волю своєму землякові Остапу Швидкому.
Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-гірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Андрій Чайковський у повісті «За сестрою» змалював трагічний період життя українського народу. Татаро-турецькі завойовники нападали на міста і села, руйнували їх, палили, людей забирали в полон.Сумна доля спіткала й село вку. В одну мить залишився Павлусь без матері, діда, втратив він і любу сестру Ганю: «Тепер уже нікому його боронити, і він проліз поза хату і сховався в бур’яні». Хоча Павлусь був ще малим хлопчиком, він зрозумів, що є єдиним захисником і визволителем своєї сестри. Всього довелося зазнати на довгому шляху до Криму. Хлопчик залишає козаків, старшого брата і батька і їде за сестрою. Для цього треба було бути сміливим і відважним. Таким і був Павлусь. А ще він дуже любив свою сестру. Коли Недоля дізнався, що завзяте хлоп’я поїхало шукати сестру, сказав: «Як хлопець з нього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».Довелося Павлусеві зустрітися з татарами, його і продавали, і приставляли до роботи, і карали. Та навіть у таких умовах він не втрачав почуття власної гідності, виявляв розум, кмітливість і винахідливість. У міру своїх сил він допомагає козакам, які потрапили в неволю, ви волю своєму землякові Остапу Швидкому.Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-гірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Удачи :)
Тарас Шевченко – революціонер і великий мрійник, бунтар, що йшов за покликом серця. Він був патріотом і громадянином світу, боровся за справедливість і цурався рабської ментальності. Його слова цитують у всьому світі, образ поета увіковічнили в пам’ятниках, але він руйнує усі стереотипи про себе.
«Творчість великого Кобзаря як ніколи актуальна у світлі нинішніх подій. Тарас Григорович у своїх поезіях, ніби передбачає, які страшні події чекають на нашу країну. Проте, попри сумні прогнози, він допомагає знайти вихід. Його поезія піднімає дух нинішнім борцям, вона, наче тримає їх в тонусі. Я впевнена, що великий Кобзар, якби був нашим сучасником, то обов’язково був би на Майдані. А зараз, він допомагає нашим борцям з неба. Відтак, я вірю, що в Україні все налагодиться, запанує мир та єдність, адже Тарас Григорович саме про це і писав».
«Тарас Шевченко - великий поет, духовний пророк нашого українського народу. Століття спливають, а його слова не втрачають своєї актуальності, ніби написані вчора. Заклики до боротьби і мужності, які звучать у словах Шевченка знову й знову підтримують наш дух особливо у ці не легкі для нашої країни часи. Чи то історія має здатність повторюватися чи то ми не робимо висновків?! У будь-якому випадку поет майже двісті років переконує нас, українців, що доля наша у наших руках. Пророків не розуміли у часи їхнього життя, а лише опісля сприймали й оцінювали. Тож треба вчитися на помилках історії і дбати про майбутнє власними силами, як цього і вчить поет».
«Вірші Шевченка наповнені реалістичністю, буквально в кожному рядку і кожному слові ми бачимо те, що відбувається зараз з нами, що відбувається з нашою країною. Це, насправді, дивовижно, що слова, написані так давно, є повним відображенням сьогоднішніх подій, і насправді ті слова ще й заглядають в майбутнє».