Дайте відповідь на питання в кінці!
канівщина од самого берега дніпра вкрита крутими горами, але ніде нема таких крутих та густих гір, як на полуденній стороні канівщини, де річка рось наближається до дніпра, де вона прорізує гори і під горами кам'яний шар, де обидва береги росі обставлені скелями. глянеш з корсунських гір, славних битвами богдана хмельницького, і по обидва боки росі земля ніби схопилася пухирями та бульками, ніби вона кипіла, клекотіла і тільки що простигла саме тоді, як добре вбилася в ключі. здається, ніби то не земля, а море в час бурі з високими та крутими хвилями. з кучерявими гребінями. скрізь понад россю стоять круті гори, як висока покрівля хат, поламані на всі боки, між горами узькі та довгі без кінця яри. покручені, як безконечник на писанках. гори то піднімаються, то вгинаються на всі боки. то дуже глибоко круглими глибокими долинками, похожими на погріб. на їх крутих ребрах подекуди ніби хтось повиколупував долинки якоюсь велетенською ложкою. на тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинеш оком. ввесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля. вся країна без лісу, гола, спустошена. лісів зосталось небагато. тільки в долини та яри поховались чудові пишні села та хутори з садками та ставками. вся сторона густо засипана селами, як рясна яблуня яблуками. вийдеш з глибокого яру на високу круту гору, а за тією горою розкинеться долина, вся вкрита травою, ніби зеленими килимами. на котрих розкидані розкішні букети садів з білими, як сніг, хатами, з блискучими ставками, з зеленими купами верб понад ставками. з'їдеш з крутої гори в глибокий яр, і перед тобою на всі боки неначе одчиняються ворота між крутими горбами, а через ті ворота то села з зеленими та в глибоких закутках, то зелені бані церков, то зелені байраки на крутих ребрах, то голі боки гір, літом попалені сонцем, то здорові сахарні з чорними високими коло ставків, то часом густий, як щетина, дубовий старий ліс. вискочиш на другу гору — і знов перед тобою міняється декорація: внизу блищить глибока узька долина, неначе здорова миска, вся обросла чагарником, а на самому дні долини лежить довгий невисокий горб, весь порослий густими кущами, неначе якийсь зелений здоровий їжак притаївся в дні долини. а там по другий бік шляху між горами в'ється рось од стеблева до корсуня; понад россю скрізь млини, коло млинів високі верби, хати з зеленими . в воді сіріє здорове каміння, до котрого притулились букети лоз та високого очерету. над берегами стримлять скелі, сіріє й червоніє каміння, що повисовувалося з землі на світ божий, неначе повисувались сухі ребра.
в літній час те давнє кладовище української історії й тепер буває пишне. всі хвилі гір зверху застелені розкішними нивами, вкриті зеленими сахарськими буряками, житами. пшеницями, білими гречками. гаряче сонце обливає жовті жита, пшениці, ціле море зеленої ярини, кидає проміння в глибокі яри, в темні дубові та грабові ліси. а над тими хвилями ярини та озимини високо чорніють козацькі гостроверхі й круті могили, обсмалені гарячим сонцем, а зверху блищить синє шатро широко розкинутого неба, шугають здорові орли або сидять купами на могилах.
другий варіант вступу знайдете у будь-якому виданні „кайдашевої сім'ї“.
2. виконайте завдання та дайте відповіді на питання:
ø прочитайте другий варіант вступу. чи помітили ви якісь відмінності у змісті? у чому вони полягають?
ø як, на вашу думку, які рядки першого варіанту початку повісті могли стати причиною відмови в друкові? відповідь аргументуйте.
ø що з уривка ми дізнаємося про минуле українського народу? а про сучасне? як ви розумієте зміст речення: „весь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля“?
ø що говорить і. с. нечуй-левицький про ставлення українців до свого історичного минулого?
ø як ви думаєте, про що думав письменник, коли писав цей уривок?
І. Гіллясте дерево має багато друзів
ІІ. Дерево постаріло.
ІІІ. Сумує сірий пень за друзями
IV.Пень плаче із туги
V. Моховий пень і його новий друг.
Если надо сложный план;
І. Квітуче гіллясте дерево
1.Прилітали бджоли, селилися співучі пташки.
2.Друзі дерева.
ІІ. Минають роки
1. Дерево постаріло і його спиляли
ІІІ. Сумний пень
1. Від печалі осідає сірий пил.
2. Сумує пень за друзями.
ІV. Пень плаче із туги
V. Осіння радість
1. Прибігає їжак та стеле біля пенька постіль
2. Нова дружба
3. Щасливий моховий пень та його новий друг.
На сторінках книги Зірки Мензатюк – захоплююча мандрівка замками України, переплетення містики і реальності, сучасного і минулого. Звʼязок епох проходить крізь серце, душу і помисли маленької героїні повісті Наталочки Руснак. Битву під Берестечком – одну з найбільших трагедій української історії – надзвичайно яскраво виписано Зіркою Мензатюк. Свідком саме цієї події стала Наталочка, заглянувши у минуле.
Кілька разів Наталочка заглядала в минуле, і саме тоді збагнула важливу річ: «Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!». Національне треба відчути усім серцем, побачити на власні очі.
Ми дійшли висновку, що наша сила в єдності. Усі ми – українці, нас єднає Батьківщина, почуття любові до неї, поваги до її нелегкої, але героїчної історії. Адже непоборним є той народ, який відчуває себе єдиним цілим!