ответ:Казка Б. Лепкого «Мишка», за словами самого автора, написана для дітей і дорослих. Чому ж? Адже найчастіше казки пишуть для малих дітей, які вірять у дива та чари… На мій погляд, у казці «Мишка» автор піднімає дуже серйозні питання, які хвилюють не лише дітей, але й дорослих.
Автор показує нам мишку, яка живе у багатій сільській хаті, не знаючи горя. Війна, яка принесла стільки горя, навіть потішає господаря – саме завдяки їй він заробляє. Мишка розповідає своїм міським сестрам, як господар торгує салом, борошном і молоком, як складає гроші до скрині і радіє чужому горю.
Навіть мишка, чарівний персонаж, вражена бездушністю своїх господарів. Особливо вразило її те, що господиня не дала стакану молока бідній жінці, яка прийшла попросити його для своєї безнадійно хворої дитини. Господиня казала, що корови майже не дають молока, а мишка знала, що це не так, адже молоко, як і інші харчі, господарі продавали.
Саме тоді у голові мишки народилася думка помститися своїм скупим господарям: вона з мишенятами перетрощила всі гроші в скрині, зароблені нечесним шляхом на чужих сльозах. Коли господар відкрив скриню і побачив, що грошей немає, він страшенно розлютився. Шкода, що він так і не зрозумів, за що йому це покарання. Адже люди, подібні до господарів мишки, просто не здатні до розуміння чужого горя і чужих проблем, вони користуються ними, щоб збагатитися, і це вражає.
Мені здається, що у всі часи будуть такі люди. Адже були ж вони під час війни, під час голоду також були ті, хто скупляв речі за безцінь, за харчі, а люди несли останнє, щоб урятувати від голодної смерті своїх дітей… Такі люди – це ганьба нашого народу, вони не мають права зватися людьми!
Та все ж, мені здається, такі люди, як господарі мишки, все одно не збудують щастя на горі інших. Недарма ж автор показав нам, що гроші потрощила мишка – тобто, розплата за їхні ганебні вчинки їх настигла. Сам це і є справедливість. Не можна будувати своє щастя на нещасті інших: їхні сльози і біль не залишаться безкарними. Людина має бути гуманною, допомагати іншим, адже саме на цьому побудований наш світ. а якщо кожен буде намагатися скористатися іншим, то яким тоді стане наш світ? і якщо ви намагаєтесь покращити своє життя за чийсь рахунок, то запитайте в себе, чи хотіли б ви, щоб так вчинили з вами? Адже помінятися місцями у такій ситуації дуже просто! Для того, щоб цього не сталося, не варто намагатися побудувати щастя на нещасті інших, краще до їм стати щасливими, і тоді вони до у цьому вам!
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»
ответ:Казка Б. Лепкого «Мишка», за словами самого автора, написана для дітей і дорослих. Чому ж? Адже найчастіше казки пишуть для малих дітей, які вірять у дива та чари… На мій погляд, у казці «Мишка» автор піднімає дуже серйозні питання, які хвилюють не лише дітей, але й дорослих.
Автор показує нам мишку, яка живе у багатій сільській хаті, не знаючи горя. Війна, яка принесла стільки горя, навіть потішає господаря – саме завдяки їй він заробляє. Мишка розповідає своїм міським сестрам, як господар торгує салом, борошном і молоком, як складає гроші до скрині і радіє чужому горю.
Навіть мишка, чарівний персонаж, вражена бездушністю своїх господарів. Особливо вразило її те, що господиня не дала стакану молока бідній жінці, яка прийшла попросити його для своєї безнадійно хворої дитини. Господиня казала, що корови майже не дають молока, а мишка знала, що це не так, адже молоко, як і інші харчі, господарі продавали.
Саме тоді у голові мишки народилася думка помститися своїм скупим господарям: вона з мишенятами перетрощила всі гроші в скрині, зароблені нечесним шляхом на чужих сльозах. Коли господар відкрив скриню і побачив, що грошей немає, він страшенно розлютився. Шкода, що він так і не зрозумів, за що йому це покарання. Адже люди, подібні до господарів мишки, просто не здатні до розуміння чужого горя і чужих проблем, вони користуються ними, щоб збагатитися, і це вражає.
Мені здається, що у всі часи будуть такі люди. Адже були ж вони під час війни, під час голоду також були ті, хто скупляв речі за безцінь, за харчі, а люди несли останнє, щоб урятувати від голодної смерті своїх дітей… Такі люди – це ганьба нашого народу, вони не мають права зватися людьми!
Та все ж, мені здається, такі люди, як господарі мишки, все одно не збудують щастя на горі інших. Недарма ж автор показав нам, що гроші потрощила мишка – тобто, розплата за їхні ганебні вчинки їх настигла. Сам це і є справедливість. Не можна будувати своє щастя на нещасті інших: їхні сльози і біль не залишаться безкарними. Людина має бути гуманною, допомагати іншим, адже саме на цьому побудований наш світ. а якщо кожен буде намагатися скористатися іншим, то яким тоді стане наш світ? і якщо ви намагаєтесь покращити своє життя за чийсь рахунок, то запитайте в себе, чи хотіли б ви, щоб так вчинили з вами? Адже помінятися місцями у такій ситуації дуже просто! Для того, щоб цього не сталося, не варто намагатися побудувати щастя на нещасті інших, краще до їм стати щасливими, і тоді вони до у цьому вам!
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»