У творі розповідається про юнака Павлуся з козацького роду Судаків та його сестру — Ганусю. Про те, як в їх рідному селі стався набіг татарів, його рідних вбили, сестру забрали у полон, а сам він утік до козаків поблизу селища. Так подорожуючи від одного козацького поселення до іншого, він мріяв визволити свою сестру з турецького полону в Криму. Випадково потрапивши у полон до Харциза, степового розбишаки, він був проданий в турецьке село Коджамбаку сину місцевого ефенді — Мустафі. Там хлопець познайомився з невільником Остапом Швидким, став розпитувати про можливість утечі. В один деньйому майже вдалося утекти на коні, але по дорозі додому його запідозрив один татарин і Павлуся повернули до селища та майже побили нагаєм. Перед присудом він почув від одного пана, що син вельможі, Девлет -Гірея, безвісти зник в Україні. Павлусь сказав, що знає про долю його сина, і хлопця повезли до Девлет-Гірея. Там він попросив знайти його сестру Ганусю, що була в Криму. Дівчинку розшукали, привели до вельможі, вона розповіла де знаходиться Мустафа (Павлусь пояснив їй що потрібно казати). Через певний час Мустафу знайшли, і за це Девлет-Гірей подарував волю Павлу, Ганні і Остапу Швидкому, козаку що був у рабстві з Павлусем. Павлусеві довелося виявити велику сміливість, витримку, кмітливість, щоб потрапити в Крим і знайти б урятувати сестру. У які б скрут ні обставини не потрапляв хлопець, він ніколи не втрачав почуття людської гідності, не зраджував християнської віри. Це до йому вистояти й досягнути мети, незважаючи на його молодий вік.
Я живу у великому місті, де життя вирує незалежно від пори року. Тут завжди на вулицях багато людей, які спішать у справах, багато транспорту на дорогах, вулиці тісно заставлені будинками, димлять підприємства.
Та коли у моєму місті настає весна, воно стає по-справжньому чарівним. Заквітають та зеленіють численні дерева на вулицях та проспектах, у парках та садах. Довгі алеї каштанів та диких яблунь ціле місто обертають на один великий квітучий сад. І квітують не лише дерева, а й квіти на клумбах – тюльпани, нарциси, бузок. З настанням весни в місті активно прибирають сміття, білять бордюри на стовбури дерев, фарбують загородження.
Навесні жителі міста стікаються у парки та сквери, до водойм, щоб відчути пробудження природи, послухати співи птахів, позбирати букети квітів, побути на свіжому та теплому нарешті повітрі. Хто виїжджає в передмістя, може піти в лісок за грибами. Ми фотографуємо красу навколо, щоб мати змогу милуватися нею в будь-який час.
Я дуже люблю весну в рідному місті, бо вона робить його прекрасним.
Я живу у великому місті, де життя вирує незалежно від пори року. Тут завжди на вулицях багато людей, які спішать у справах, багато транспорту на дорогах, вулиці тісно заставлені будинками, димлять підприємства.
Та коли у моєму місті настає весна, воно стає по-справжньому чарівним. Заквітають та зеленіють численні дерева на вулицях та проспектах, у парках та садах. Довгі алеї каштанів та диких яблунь ціле місто обертають на один великий квітучий сад. І квітують не лише дерева, а й квіти на клумбах – тюльпани, нарциси, бузок. З настанням весни в місті активно прибирають сміття, білять бордюри на стовбури дерев, фарбують загородження.
Навесні жителі міста стікаються у парки та сквери, до водойм, щоб відчути пробудження природи, послухати співи птахів, позбирати букети квітів, побути на свіжому та теплому нарешті повітрі. Хто виїжджає в передмістя, може піти в лісок за грибами. Ми фотографуємо красу навколо, щоб мати змогу милуватися нею в будь-який час.
Я дуже люблю весну в рідному місті, бо вона робить його прекрасним.