Дайте відповіді по твору "Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку н.9"
1.У яких костюмах виступали герої твору?
А)циркових
Б)героїв мультфільмів
В)клоунів
2.Яке призвісько мав ротвейлер?
А)долар
Б)фунт
В)бакс
3.У записці, яку передали Жук і Заєць, було написано "Сьогодні рівно о 21-й стоятимеш під цим..."?
А)хостелом
Б)магазином
В)банком
4.Що для космічних прибульців було найбільшим делікатесом?
А)великі хрущі
Б)земні мухи
В)зелені жаби
5.Про кого співав у дитячій пісні Жук?
А)байрачка
Б)бабачка
В)байбачка
6.Як саме Клим Джура потрапив до ТТБ?
А)спустився до таємної печери
Б)упав під люк
В)упав з гори
7.Як подумки Клим прозвав своїх нових знайомих?
А)заєць і джміль
Б)заєць і павук
В)заєць і жук
8.Кактус-це
А)Клим Джура
Б)Сашко Смик
В)Сашко Брик
9.Якого кольору були дивні створіння?
А)яскраво-зеленого
Б)яскраво-синього
В)яскраво-блакитного
10.куди Клима потягла чиясь липка, схожа на присоски лапа?
А)до моря
Б)до піщаного кар'єру
В)до глиняного кар'єру
11.Кого порівнювали так:"Гібрид штрафи та орангутанга"?
А)Сашка Смика
Б)Клима Джуру
В)Чашка Брика

​

ответ:Ой летіла стріла

Рід літератрури: епос.

Жанр: народна балада.

Тема: зображення туги за вдовиним сином, котрого убила ворожа стріла.

Ідея: висловлення глибокого співчуття до загиблого, уславлення материнської любові до своєї дитини.

Проблематика: "життя та смерть", "невмирущість пам'яті".

Основна думка:

Ой матінка плаче,

Поки жити буде,

А сестриця плаче,

Поки не забуде;

А миленька плаче,

Поки його бачить…

Композиція.

Експозиція: діалог про стрілу - причину смерті вдовиного сина.

Зав’язка: смерть героя та приліт трьох рябеньких зозуль.

Кульмінація: оплакування рідними втрати дорогої людини.

Розв’язка: одвічна пам'ять про сина, брата, нареченого.

Художні засоби.

Епітети: синього моря, земля сухенька, зозулі рябенькі.

Пестливі слова: зозуленьки, рябенькі, головоньках, серденька, ніженьках, головках, серденька, миленька.

Паралелізм:

Де плаче миленька —

Там земля сухенька.

Гіпербола:

Де матінка плаче.

Там Дунай розлився;

Де плаче сестриця,

Там слізок криниця.

Анафора (єдинопочаток): "То його...", "Де плаче...Там...", "Поки...".

Трикратність: "три зозулі", "сіли у трьох різних місцях"

Метаморфози: мати-удовиця, сестра та кохана перетворюються на "зозуль рябеньких", щоб прилетіти до дорогої людини.

Образи: мати-удовиця, сестра, кохана.

Образ-символ: зозуля (символ суму та вдівства)

ответ: ой на горі вогонь горить

Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові. Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку. Римування: паралельне. Віршовий розмір: ямб.

Художні засоби «Ой на горі вогонь горить» Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче». Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». Риторичний оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій вірненький! Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки китайкою».

На мій погляд, сама природа про те, щоб все, що вона створила і що є в ній живим, було красивим і приваблювало людей. це і красивий ліс, який одягнувся у зелений наряд, і красиве безкрайнє соняшникове поле – всюди можна знайти неповторну красу, яку не створить ні один самий талановитий митець. нас з дитинства привчають бачити і творити найбільш красиве, бо саме воно, а не потворне, спонукає нас до творчого злету думки і прагнень до прекрасного. але красивими є не тільки якісь речі чи природні явища, але й люди, які особливо приваблюють нас перш за все своєю душевною красою. бо такі люди завжди привітні і добрі, вони ніби світяться із середини. саме на таких людях тримається наша земля, наше суспільство. на них тримається увесь світ, отже саме краса підтримує наше життя. перш за все це краса людяності, краса чистих почуттів і краса наших думок. я ще досить мало бачив у своєму житті, але й те, що мені довелося впізнати за своє існування на цьому світі, надає мені право пишатися і насолоджуватися неповторною красою, що оточує нас кожен день. чого варте лише весняне пробудження природи, чого вартий початок кожного дня, схід сонця, усмішки наших рідних і випадкових перехожих! однак мені здається, що головна краса, перш за все, в її різноманітності, в різноманітності поглядів на красу і уявлень про неї кожної окремої людини. на протязі багатьох віків людство вражає краса природи та її неповторні витвори – гори і океани, моря і ріки, безкраї степи і могутні ліси, безплідні пустелі і вічні льоди – всього ніколи не перерахуєш і, на превеликий жаль, всього навіть за все життя не побачиш. та й те, що ми можемо побачити у своєму рідному краю – велике різноманіття природних форм та явищ, достатнє для того, щоб скласти для себе уявлення про справжню красу. якщо уважно придивитися до оточуючого нас світу, можна знайти зовсім не потрібні на перший погляд предмети, явища і істоти, які попри все вражають нас своєю красою. можливо природа потурбувалася не тільки про те, щоб нам зручно жилося на землі, але й про те, щоб людство мало змогу навчитися цінити красоту оточуючого світу. якщо ж казати про красу людини, то вона полягає не стільки в її зовнішній привабливості, скільки в багатстві її душі та багатогранності її натури. і якщо усе на нашій планеті створено досить обдумано, усе урівноважено і взаємозалежно, людині в цій рівновазі відведена найголовніша роль. бо саме від людей залежить, наскільки довго буде існувати краса навколишнього світу, яку створила не підвладна нашому розумінню вища сила, будь то бог або довгий процес еволюції. головне, що захоплює і дивує – неповторність краси усього, що нас оточує, до самої останньої билини, до самої маленької комахи. все таке приваблююче і прекрасне! все це створено для людини, яка отримала змогу милуватися цією красою і створювати не менш красиве. і тому, як казав видатний російський письменник ф. м. достоєвський – «краса врятує світ». цей вислів, на мою думку, можна декілька перефразувати – краса врятує світ, а краса самого світу врятує людей і надихне їм прагнення до прекрасного.