ДАЮ 14 ОЧКОВ ОЧЕНЬ УКРАИНСКАЯ ЛИТЕРАТУРА ДУЖЕ ТЕРМІНОВО, УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА с украинской литературой(( вся информация в прикреплённом скриншоте вся необхідна інформація у скріншоті (╯°□°）╯︵ ┻━┻
Мені дуже сподобалася новела "Лось". Після прочитання її я глибоко задумалася. Про те як ми люди відносимося до природи. До того що оточує нас. Хлопчики з новели чинили правильно . Мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям рубали "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки Шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .В той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько Шпичак. Я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості Шпичака відчутний у його поведінці . Діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . Я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". Отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . Справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.
Якби я був чарівником,
Не було б смутку і печалі,
Не було б зла і ворогів,
Не було б катастроф і жахів.
Ніхто б не плакав, не ридав,
Ні зла б на когось не тримав,
А сльози б щастя навертались
Від злагоди і чистоти
Не було б більше тих хвороб,
Що не дають нам жить спокійно,
Щоб був щасливий мій народ.
В майбутнє щоб ішов надійно!
Якби я був чарівником…!
Усе б на світі тільки розквітало,
Цвіло буяло і росло,
І щоб усе плоди давало.
Учителі, щоб нас любили,
І за невивчені уроки не сварили,
А мило нам так посміхались,
Щоб ми зі школи « не змивались».
Батьки, щоб все нам дозволяли
І зранку дуже нас не піднімали,
Бабусі, дідусі, щоб довго жили
І ще правнуків оженили,
Щоб Україна рідна процвітала,
Ніколи б і ні з ким не воювала,
Щоб вся у світі зброя вмить
Перетворилась в іграшковий світ,
Щоб люди голоду не знали
І вже ніколи не вмирали,
І спокій в світі панував,
Добро і мир всім дарував.
Якби я був чарівником..?!
То всі надії, мрії ,сподівання
Я виконав би вмить.
Якби я був чарівником…
Мені дуже сподобалася новела "Лось". Після прочитання її я глибоко задумалася. Про те як ми люди відносимося до природи. До того що оточує нас. Хлопчики з новели чинили правильно . Мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям рубали "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки Шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .В той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько Шпичак. Я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості Шпичака відчутний у його поведінці . Діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . Я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". Отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . Справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.