Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
Нині ера інформаційних технологій.Час іде шаленими темпами і молодь,на превеликий жаль, дедалі недбаліше ставиться до минувшини.А чи справді треба знати минули,коли ми йдемо в майбутнє? На мою думку,минули справді варто пам'ятати заради майбутнього. Кожен,хто прагне успіху у власній діяльності,має знати,вивчати й поважати досвід своїх предків. Досвід тисячоліть неповторний,він містить і результати пізнання,і моральні засади людських взаємовідносин,і аналіз помилок та досягнень багатьох поколінь.Це міцне підг'рунтя для побудови майбутнього.Ось чому в вивченню історї приділяють так багато уваги і діти починають ознайомлення з нею ще з шкільних років. Яскравим підтвердженням цього є постійна потреба у визначні моменти нашого життя звертатись до аналогічних ситуацій у минулому.Наприклад,за часів становлення незалежної України пам'ять про чесноти козацтва не давала людям покладати руки і живила патріотичний дух! До того ж,якщо ти нехтуєш минуле,то будь - яка твоя праця не матиме сенсу,і замість того,щоб пишатися,твої ж діти не звертатимуть уваги,на створене тобою протягом життя,на твою працю,твої досягнення. Отже,історична пам'ять відіграє велику роль у житті,саме вона змушує нас замислитись над наявними проблемами і водночас дає ключ до їх вирішення.Відповідальність за майбутнє покладена на кожного із нас,а щоб воно було світлим,треба засвоїти уроки минулого!
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати.
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
На мою думку,минули справді варто пам'ятати заради майбутнього. Кожен,хто прагне успіху у власній діяльності,має знати,вивчати й поважати досвід своїх предків. Досвід тисячоліть неповторний,він містить і результати пізнання,і моральні засади людських взаємовідносин,і аналіз помилок та досягнень багатьох поколінь.Це міцне підг'рунтя для побудови майбутнього.Ось чому в вивченню історї приділяють так багато уваги і діти починають ознайомлення з нею ще з шкільних років.
Яскравим підтвердженням цього є постійна потреба у визначні моменти нашого життя звертатись до аналогічних ситуацій у минулому.Наприклад,за часів становлення незалежної України пам'ять про чесноти козацтва не давала людям покладати руки і живила патріотичний дух!
До того ж,якщо ти нехтуєш минуле,то будь - яка твоя праця не матиме сенсу,і замість того,щоб пишатися,твої ж діти не звертатимуть уваги,на створене тобою протягом життя,на твою працю,твої досягнення.
Отже,історична пам'ять відіграє велику роль у житті,саме вона змушує нас замислитись над наявними проблемами і водночас дає ключ до їх вирішення.Відповідальність за майбутнє покладена на кожного із нас,а щоб воно було світлим,треба засвоїти уроки минулого!