Образ Антося Корецького Виріс він у козацікій родині Завісних, виховався на українських традиціях, сприйняв усім серцем мораль навого оточення. Силою обставин він потрапляє до свого природного середовища, дізнається про свій спадок і щляхетсякі привілеї. Магнат Чарпецький, його дядько по матері, лукаво переконує нащадка вельможного роду Корецьких "прийти до стерна уряду" і преконати "туманніючу в мороці неуцтва шляхту зректися цього братовбивчого рабування", "не видирати від оборонців своєї країни їх права", "не знущатися над їх святою вірою". У спілкування з родовитою шляхтою з'ясовується омана. Одурений у своїх найщиріших помислах і почуваннях Антось, на щастя, зустрічає вдруге ту, з котрою готовий розділити і любов, і смерть. Усвідомлення козацької правоти, любов до Орисі диктують йому лицарський вибір - чесну смерть за ідеали, в яких його виховали, за вірй, яку прийняв усім серцем. Антось: романтик; здатний до самопожертви; мужній; рішучий; спроможний на сильні почуття; шляхетній, вдячний; вірний присязі; справедливий, чесний.
2. Нори для аскетів у горах – «останній ступінь».
3. Ритуал проводів старця до аскетичного образу життя.
4. Розмова ігумена з І. Вишенським щодо остаточного рішення героя обрати для себе усамітнення.
5. Умови, в яких жив старець, перебуваючи в печері.
Вишенського за павуком – згадка про втечу сімох братів від «поганської погоні».
7. Осмислення аскетом ролі Бога в житті кожної людини.
8. Згадування І. Вишенським про Україну – «квітчастий рай веселий».
9. Марення або реальність – «...і пливе, мов лебідь, барка до Афонської гори».
10. Отримання листа І. Вишенським від посланців з України.
11. Що мені до України? Хай рятується, як знає, – а мені коли б самому дотиснуться до Христа.
Виріс він у козацікій родині Завісних, виховався на українських традиціях, сприйняв усім серцем мораль навого оточення. Силою обставин він потрапляє до свого природного середовища, дізнається про свій спадок і щляхетсякі привілеї.
Магнат Чарпецький, його дядько по матері, лукаво переконує нащадка вельможного роду Корецьких "прийти до стерна уряду" і преконати "туманніючу в мороці неуцтва шляхту зректися цього братовбивчого рабування", "не видирати від оборонців своєї країни їх права", "не знущатися над їх святою вірою".
У спілкування з родовитою шляхтою з'ясовується омана. Одурений у своїх найщиріших помислах і почуваннях Антось, на щастя, зустрічає вдруге ту, з котрою готовий розділити і любов, і смерть.
Усвідомлення козацької правоти, любов до Орисі диктують йому лицарський вибір - чесну смерть за ідеали, в яких його виховали, за вірй, яку прийняв усім серцем.
Антось: романтик; здатний до самопожертви; мужній; рішучий; спроможний на сильні почуття; шляхетній, вдячний; вірний присязі; справедливий, чесний.