ПетяВасечкин485

01.02.2022 09:18 •  Українська література

Даю 60б Жили ми такеньки з бідою та з журбою до осені. Тут і зчинилось...
Одного дня трусили в садку яблука в коші, а чоловік мій струшує та все з
яблуні на мене поглядає то з-за тії гілки, то з-за тії. Трохи вже й притомилась
бабуся, – сіла одпочити.
– От уже й літечко красне минулося! – промовила, – сонечко ще світить, та
вже не гріє.
Сеє кажучи, роздивляється навкруги.
– Устино-голубко! Адже ото неначе дітвора з-за ліси визирає? – питає мене.
Я гляну – аж справді коло тину купка діток.
– А що, дітки? – питає бабуся, – Чого прийшли, мої соколята?
Малі мовчать та тільки оком закидають у коші з яблуками.
– Ходіть лишень ближче, хлопченята: я по яблучку вам дам! – каже на їх
бабуся.
Дітвора так і сипнула в гад. Обступили стару, як горобці горобину, а стара
обділя їх, а стара обділя... Загуготіло, загомоніло коло нас: звісно, діти. Коли
се зненацька як гримне пані:
– А то що?
Перелякались діти. Которі в плач, а хто в ноги, — тільки залопотіло. І в мене
серце заколотилось. Бабуся спокійненько одповіщає:
– Се, – каже, – я по яблучку діткам дала.
– Ти дала? Ти сміла? – заверещить пані(сама аж труситься). – Ти, мужичко,
моє добро крадеш!.. Злодійко!
– Я – злодійка!? – вимовила стара... Зблідла, як хустка, і очі їй засяли, і
сльози покотились.
– Більш красти не будеш! – кричить пані. – Я тебе давненько пристерігаю, –
аж от коли піймалась... Панські яблука роздавати!
– Не крала я зроду-віку мого, пані, – одмовляе стара вже спокійно, тільки
голос її дзвенить. – Пан ніколи не боронив, сам дітей обділяв. Бог для всіх
родить. Подивіться, чи для вашої ж душі мало?
– Мовчи! – писнула пані, наскакуючи.
Хруснули віти. З-за зеленого листя визирає мій чоловік, та такий у його
погляд страшний! Я тільки очима його благаю.

– Злодійка! Злодійка! – картає пані бабусю, вкогтившись їй у плече, і соває
стару, і штовхає.
– Не по правді мене обмовляєте! Я не злодійка, пані! Я вік ізвікувала чесно,
пані!
– Ти ще зо мною заходиш?
Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю!
Захиталась стара: я кинулась до неї; пані — до мене; мій чоловік — до пан моя дитино, – промовляє до мене бабуся, – Не турбуйся, не гніви
панії.
А пані вже вчепилась у мої коси… (Марко Вовчок)

План лінгвістичного міні-аналізу художнього тексту

1. Тема та ідея тексту (не твору в цілому) .
3. Кількість мікротем
У даному тексті можна виділити такі мікротеми…
Кількість абзаців у тексті збігається (не збігається) з кількістю мікротем…
Текст пронизаний ………… настроєм.
4. Засоби художньої виразності (епітети, метафори, порівняння).
5. Лексичні особливості (пестливі, грубі слова, пряме – переносне значення,
наявність займенників …).
6. Художньо-зображувальні можливості синтаксису.
У тексті переважають ……………. речення.
За метою висловлювання більшість речень – ..…, за інтонацією – …..
Речення в тексті ускладнені ….. . Це дозволяє автору…………………